Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Терпеливість — основа всякого добра для людей, вона приводить людську душу до якоїсь тихої пристані.
Йоан Злотоустий. - Тільки одне благо – знання, і тільки одне зло – неуцтво.
Сократ. - Тільки тоді приймай в руки владу, коли навчишся коритися.
Солон - Тож живіть мудро — прагніть до задоволення.
Епікур. - Той, хто живе повсюди, не живе ніде.
Марціал.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Тільки чуприна майорить.
- Курить (втікає), як чорт від кукуріку.
- Куди видно (втікає).
- Ти хочеш у гору, а чорт за ногу — підожди!
- Той, що хвалиться, то він лучше мається, як той, що не хвалиться.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Твоє серце тепле, як літнє сонце.
- Твоя жінка, як повітка, а моя, як квітка.
- Темний, як ніч.
- Темно, хоч очі повиколюй.
- Темно, як в погребі під діжкою.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Під час підготовки до бою я завжди розумів, що плани марні, але планування — обов’язкове.
Dwіght D. Eіsenhower - Підкорися тому, чому не зобов’язаний підкорятися.
Сальвадор ДАЛІ - Підла душа завжди припускається найнижчих поривань в оцінці найблагородніших вчинків.
Мадлен Жанліс - Підозрілість скоріше чеснота, ніж порок, поки вона діє подібно собаці, яка сторожує, але не кусає.
Д. Галіфакс - Підставляючи іншому ногу, подивися, на чому стоїть твоя друга нога.
Леопольд Новак
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Церковні проповідники по містах повинні виголошувати свої казання тільки соборною літературною мовою з доброю літературною вимовою. Тільки по глухих сільських церквах можна проповідувати й місцевою мовою.
Іван Огієнко - Не вільно занадто скоро міняти правопису, бо це понижує загальну „грамотність“ народу.
Іван Огієнко - Кожна культурна свідома нація в даний момент має тільки один правопис, обов?язковий для всіх її племен.
Іван Огієнко - У культурного свідомого народу-нації не провадиться більшої боротьби за правопис: цю справу спокійно вирішують йому вчені та уряд, а громадянство карно приймає урядовий правопис.
Іван Огієнко - Коли ти не фаховий мовознавець, не мішайся до вироблення правопису, справи виключно фахової; коли ж фаховець — працюй тільки для добра свого народу.
Іван Огієнко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Олександр ОЛЕСЬ
"О слово рідне! Орле скутий!", 1907 - Лишу я співи про красу,
Забуду власні жалі
І з гір високих понесу
Народові скрижалі.
Олександр ОЛЕСЬ
"Лишу я співи про красу...", 1908 - Говори, говори, моя мила:
Твоя мова — співучий струмок.
Павло ТИЧИНА
"Десь на дні мого серця...", 1914 - А справжня муза неомузена
там десь на фронті в ніч суху
лежить запльована, залузана
на українському шляху.
Павло ТИЧИНА
"Плуг", 1920 - За всіх скажу, за всіх переболію,
я кожен час на звіт іду, на суд.
Павло ТИЧИНА
"За всіх скажу...", 1922
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
