Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- З ким поведешся, від того й наберешся.
Луцiй Анней СЕНЕКА - З найдикіших лошат виходять найкращі коні, тільки б їх належним чином виховати і виїздити.
ПЛУТАРХ - З усього того, що мудрість дає тобі для щастя всього життя, найважливішим є володіння дружбою.
Эпікур - Забуття своїх власних гріхів породжує безсоромність.
ДЕМОКРІТ - Завжди продажна куплена вірність.
СЕНЕКА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Сором не дим — очей не їсть.
- Спала з мужем в подушках — на сіні спали дітки.
- Спішить, як свекор до пелюшок.
- Спокійний, як той, що за пазуху мишу йому впустили.
- Спотикаючись, вчаться вище ноги піднімати.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Згинеш, як руда миша.
- Згинув, як березневий сніг.
- Згинув, як березовий сік.
- Здеруть, як із Сидорової кози.
- Здибав його, як чайку на гнізді.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Коли чоловіки неповажно ставляться до жінки – це майже завжди свідчить, що вона першою забулась в своєму поводженні з ними.
Дідро. - Там, де у жінок не розвинуте почуття честі і гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
Сухомлинський. - Гарна жінка, виходячи заміж, обіцяє щастя, погана – чекає його.
Ключевський. - Моральність народів залежить від поваги до жінки.
Гумбольт. - Красива жінка сама себе стереже, некрасиву повинен стерегти чоловік.
Абхазьке прислів'я.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Всі борються: одні з голодом, інші — з ожирінням.
Юрій РИБНИКОВ - Людина жадібна: скільки б не прожила, все одно жити хоче.
Юрій РИБНИКОВ - Правду поважають, а плітку — зневажають.
Юрій РИБНИКОВ - Хочете бути на висоті — не повзайте на колінах.
Юрій РИБНИКОВ - У цивілізованому суспільстві роти затикають культурно.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Прибудь до мене,
Одвідай мене,
Бездольную,
Й безродную,
Й безплеменную,
На чужій чужині
При нещасній моїй хуртовині.
"Дума про сестру та брата" - Ах ти, тоска проклята! О докучлива печаль!
Гризеш мене ізмлада, як моль плаття, як ржа сталь.
Григорій СКОВОРОДА
"Ах ти, тоска проклята!", 1760-і рр. - Ти зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько,
Най розпука та й лютая
- Вирве ми серденько.
Маркіян ШАШКЕВИЧ
"Розпука", 1837 - Скажи мені правду, мій добрий козаче,
Що діяти серцю, коли заболить,
Як серце застогне і гірко заплаче,
І дуже без щастя воно защемить?
Олександр Афанасьєв-Чужбинський
"Є. П. Гребінці", 1841
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
