Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Нерозумно боятися того, що неминуче.
Публій Сір - Нерозумно рвати на собі волосся від горя, начебто горе зменшиться від того, що Ваша голова стане лисою.
ЦИЦЕРОН - Несправедливість не завжди пов’язана з якоюсь дією, часто вона виражається саме бездіяльностю.
Марк АВРЕЛІЙ - Нехай буде нашою вищою метою одне: говорити, що відчуваємо, і жити, як говоримо.
Луцій Анней СЕНЕКА - Ні з ким не трапляється нічого такого, що він не в силах був би винести.
Марк АВРЕЛІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч і ячмінна луска, та пшеничне слово.
— Hе клади ячмінної луски, а клади пшеничне слово.
- Морочив-морочив, поки сказав.
- Як кожухом по плечі повіяв.
- Балакає, як колядує.
- Як мертвий говорить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Виграв, як дурень на костюмі.
- Виграв, як Хома на вовні.
- Видав, як наче на заріз.
- Видно, як удень.
- Виє, як вовк на смерть.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Зрадництва відбуваються найчастіше не за обдуманого наміру, а через слабкість характеру.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Іуди теж навчилися носити хрести.
Станіслав Єжи ЛЄЦ - Кривдно, коли ти — Іуда, а тебе продають, як Христа.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Люблю зраду, але не зрадників.
Юлій ЦЕЗАР - Мало зуміти піти — зумій, пішовши, не повернутися.
ОВІДІЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Діагноз хвороби: трибуноманія.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Дівчата, якщо хлопець готовий заради вас на все, не поспішайте робити свій вибір — можливо, він просто йолоп.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Діти читають історію своїх батьків.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Для дурня всі розумні — інакомислячі.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Для платної медицини здорових клієнтів не буває.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- До дна землі
й до дна цупкого слова
вдираюся завзято і уперто
і видираю в заздрісної смерті
пісні,
п'яніння,
ночі й дні.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Хліб насущний", 1936 - Література зберегла нам чисте сяйво найсвітліших українських морально-етичних традицій, але вона нічого не зрозуміла в проблемах свого часу і ніяк не ствердила українства на терезах світової історії.
Юрій ШЕРЕХ
"Наша сучасність — наше мистецтво", 1947 - Не мистецтво і не наука побудують Україну — а зброя і труд, політика і зброя. Але поки політика і зброя спрямовані на ідеали провінційності, вони означають тільки марні загибелі кращих людей. І тому сьогодні слово належить мистецтву і науці.
Юрій ШЕРЕХ
"При битій дорозі", 1948 - Роль мистецтва — може, єдина його справжня роль — показувати людям їх майбутнє.
Юрій ШЕРЕХ
"Зустрічі з Заходом", 1950 - Українське відродження XIX сторіччя проходило під знаком літератури й слова. Осередком українськості було слово. Перші парості руху не були політичними.
Юрій ШЕРЕХ
"Так було чи так мало бути", 1952
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
