Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.
Григорій СКОВОРОДА - Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
Григорій СКОВОРОДА - Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
Григорій СКОВОРОДА - Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
Григорій СКОВОРОДА - Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Всяка курка не дурна: не від себе, а все до себе.
- Віл гребе, та сам на себе.
– Сам бик землю борікає і на себе кидає.
- Кождий дідько в свою дудку грає.
- Кожен жучок своєю доріжкою тягне.
- Не міг я тобі, ледве собі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Одна, як билина в полі.
- Одяглася, як царівна.
- Озирається, як собака на ярмарку.
- Опустив вуха, як лопух на дощ.
- Опухла, як нитка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Одружуватись, нічим не пов’язуючи себе, – зрада.
Мішель МОНТЕНЬ - Одружитись – це значить наполовину зменшити свої права і вдвічі збільшити свої обов’язки.
Артур Шопенґауер - Одружуватись треба завжди: так само, як ми вмираємо, тобто тільки тоді, коли неможливо інакше.
Лев ТОЛСТОЙ - Добрий шлюб спочиває поряд з талантом до дружби.
Фрідріх НІЦШЕ - Шлюб є засобом порятунку самого себе від пристрасті в коханні.
Пришвін
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон" - Всі оглухли похилились
В кайданах... байдуже.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гоголю" - За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гоголю" - За шмат гнилої ковбаси.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"П.С." - За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами Московські ребра??!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чигирине, Чигирине..."
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Національне відродження робить чудеса, і нація прискореним темпом підходить до свого золотого віку.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Україна чи Малоросія?", 1926 - Мій народе!
Темний і босий!
Хай святиться твоє ім'я!
Євген Плужник
"Галілей". 1926 - Сама "ніжність", пошанівок до свого, — не тільки не дасть перемоги ідеї, але не пірве свого народу.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926 - Нація — це невсипуща внутрішня "боротьба" сил формотворчих і ідеотворчих, з інертною масою ("більшістю") етносу.
Євген МАЛАНЮК
"Мислі в роковини", 1937 - Ми народ безцвітний, наша немов один до одного непошана, наша відсутність солідарності і взаємопідтримки, наше наплювательство на свою долю і долю своєї культури абсолютно разючі і об'єктивно абсолютно не викликаючі до себе ні в кого добрих почуттів, бо ми їх не заслуговуємо... У нас абсолютно нема правильного проектування себе в оточенні дійсності і історії.
Олександр ДОВЖЕНКО
"Щоденник", 1942
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
