Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- З найдикіших лошат виходять найкращі коні, тільки б їх належним чином виховати і виїздити.
ПЛУТАРХ - З усього того, що мудрість дає тобі для щастя всього життя, найважливішим є володіння дружбою.
Эпікур - Забуття своїх власних гріхів породжує безсоромність.
ДЕМОКРІТ - Завжди продажна куплена вірність.
СЕНЕКА - Заводити власних друзів дружина не повинна. Вистачить з неї і друзів чоловіка.
Плутарх
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Злості повні кості.
- Злякався, аж сорочка на мені пополотніла.
- Змайстрував таке, що купи не тримається.
- Змалював дядя на себе глядя.
- Змилувався Бог над раком та дав йому ззаду очі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розбирається, як свиня в гнилому гарбузі.
- Розбрелись, як вівці без пастуха.
- Розвісив вуха, як осел.
- Розговорився, як порожній млин.
- Роздувся, як ковальський міх.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Смак формується поступово: років двадцять назад мені випадало виходити заміж за чоловіків, яких нині я б не запросила до себе на обід.
Елізабет Тейлор - Сміливо серце поклади на ваги людського щастя.
В. Луговський - Собака — домашня тваринаа, яка менше всіх інших домашніх тварин розбирається в людях.
Адольф Новачиньський - Совість — панянка вихована і вона швидко перестає говорити з тими, хто не хоче її слухати.
Samuel Butler - Совість — тисяча підкуплених свідків.
Євген КАЩЕЄВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- “Жінка-товариш” має переважно так мало жіночості, що – викликаючи пошану – ніколи не викликає любові й адорації.
Олена ТЕЛІГА - Вміти сказати “ні”, коли від тебе вимагають сказати – “так”.
Олена ТЕЛІГА - Хто готує себе лише на те, щоб впрягтися до плуга, завжди матиме погоничів.
Олена ТЕЛІГА - Для того щоб вміти бачити справжнє обличчя велетнів, людям, що можуть стикатися з ними, – треба бодай трохи піднятися до їх рівня.
Олена ТЕЛІГА - Я – вогонь, я – вихор,
А вони спинятися не звикли.
Олена ТЕЛІГА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думи мої, думи мої...", 1839 - Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, —
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я — тут загину.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думи мої, думи мої...", 1839 - Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває весільної,
А на журбу зверне.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Перебендя", 1839 - Я не одинокий, я не сиротина,-
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? — гріх, душа жива!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова,
Щоб виливать журбу, сльози.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
