Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що там веселощi й солодощi, коли нема свiтла? Що там мир, коли нема життя i веселощiв!
Григорій СКОВОРОДА - Як полум'я i рiка, так думка повнiстю не вiдпочиває. Вогонь гасне, рiка спиняється, а безтiлесна і безстихiйна думка рух свiй припинити (чи в тiлi вона, чи поза тiлом) не може анi на мить і продовжує своє стрiмке лiтання через необмеженi вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА - Думки, наче повiтря; його годi побачити, але воно твердiше землi i сильнiше води: ламає дерева, руйнує будiвлi, жене хвилi й кораблi, їсть залiзо i камiнь, гасить і роздуває полум'я. Так i думки сердечнi – начебто немає їх, але вiд цiєї iскри пожежа, хвилювання i руїна, вiд цього зерна залежить цiле дерево нашого життя.
Григорій СКОВОРОДА - Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
Григорій СКОВОРОДА - Фарби на картинi кожен бачить, але щоб побачити малюнок і живопис, потрiбне друге око. Хто ж його не мав, той слiпий у живописi. Гру музичного iнструменту кожне вухо чує, але щоб вiдчути смак схованої у грi гармонi, треба мати вухо таємного розумiння, а хто позбавлений того, цей нiмий у музицi.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Які там богаті! Один Бог богатий.
- Козак хороший, та нема грошей, тільки біда.
— Хороший, та без грошей.
- Богатий на лати.
— ...та на дрібні слези.
— ...на латки, та на дрібні слізки.
- Богатий, маю дві стодоли: в одній мак, а в другій так.
- Ні плуга, ні ролі — виспишся доволі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Зима зла, як змій.
- Зимове сонце, як мачуха: світить, та не гріє.
- Зимове сонце, як мачушине серце.
- Зимове сонце, як удовине серце.
- Зимове тепло, як мачушине добро.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Оповідання відфільтровує або просіює так звані важливі деталі і тим самим уже здійснює цензуру.
Жак Деррида. - Оприлюднити — розповісти щось кому-небудь конфіденційно.
Адріан Декурсель. - Оптимісти пишуть погано.
Поль Валері. - Оратор має вичерпати тему, а не терпіння слухачів.
Вінстон Черчилль. - Оратори мають вправлятися, редагуючи телеграми.
Пелем Вудгауз.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Міль ризи їсть, а печаль – людину.
Данило ЗАТОЧНИК - Дуб міцний корінням численним, отак і град наш – урядуванням.
Данило ЗАТОЧНИК - Хто доброму господареві служить, здобуде свободу, а злому господареві служитиме – здобуде рабство ще гірше.
Данило ЗАТОЧНИК - Мерця не розсмішити, глупака не навчити.
Данило ЗАТОЧНИК - Залізо розтопиш, а злої жони не навчиш.
Данило ЗАТОЧНИК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Шукай краси, добра шукай!
Вони є все, вони є всюди.
Не йди в чужий за ними край,
Найперш найди їх в своїй груди.
Іван ФРАНКО
"Шукай краси, добра шукай!", 1877 - На шляху поступу ми лиш каменярі.
Іван ФРАНКО
"Каменярі", 1878 - Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Панас Мирний, Іван Білик
Назва роману, 1880 - Та що ж то — право? Право — се лиш сила.
А сила — право, се закон природи.
Іван ФРАНКО
"Вольні сонети", 1881 - Ні, темряво густа! Тобі нас не окрити...
Не вічно буде лжа в'язати людям руки:
Почезнуть, яко дим, дияволові діти,
Воскресне правди Бог у сяєві науки.
Пантелеймон КУЛІШ
"До пекельного наплоду", 1882
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
