Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Згинайся тільки для того, щоб підняти тих, хто впав.
Епікур. - Здаватись дурнем мудрому не страшно.
Есхіл. - Земля наша велика і багата, але порядку в ній немає.
Посли слов'янських племен — варягам у 862 р. - Зла людина схожа на вугілля, якщо не обпікає, то вимазує тебе.
Анахарсіс. - Зло засіло в душі нашій, а вона не в змозі бігти від самої себе.
Квінт Горацій Флакк, римський поет (65 р. до н. е. — 8 р. до н. е. )
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- П’яному й море по коліна.
- Пан не любить правди, як кіт мила.
- Панська ласка — що вовча дружба.
- Пара кісток не ломить.
- Перестав пити Степан, як пропив останній жупан.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Покарали, як кота мишами.
- Покотилась сльоза, як холодна ранком роса.
- Поле не оране, як сім'я не міряне.
- Поле, наче море.
- Поле, як карта.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Покажіть мені сенс — і я зроблю яку завгодно дурість.
Хенрік Ягодзіньський - Поруч дурня завжди знайдеться шахрай.
Оноре де БАЛЬЗАК - Посередні розуми... засуджують все, що перевищує їхнє розуміння.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Претендуючи на право вічності, Дурість багатолика до нескінченності.
Дем’ян Бєдний - Прислужливий дурень небезпечніше ворога.
Іван Крилов
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Саме пливе в руки тільки те, що не тоне.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Світ такий тісний, що постійно відчуваєш чужі руки у власних кишенях.
Флоріан БОДНАР - Сила підлеглого — в слабкості керівника.
Микола ПАСЬКО - Сімейне тепло найкраще зберігається в холодильнику.
Флоріан БОДНАР - Сказав правду — тепер відбріхуйся.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Радянська система прекрасно знає, що цілком політизована людина — це вже не людина, а раб чи робот. Цього не знає, на жаль, більшість еміграції.
- Бій під Полтавою Петрові виграли українські Кочубеї.
Юрій ШЕРЕХ
"Москва, Маросейка", 1954 - Але одне безперечно: мине радянське панування. Російські загарбники стануть спогадом, як спогадом стали німецькі.
Юрій ШЕРЕХ
"Правда почуттів...", 1954 - Звичайно, наші спільноти — це спільноти разом пережитого смутку й горя. Смуток тихіший і відлюдний, але в'яже сильніше.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ
"Загублена українська людина", 1954 - На перехресті доріг стоїть українська душа в латаній свитині, зшитій із поношених і потертих мислей.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ
"Загублена українська людина", 1954
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
