Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що може бути солодше за те, коли любити прагне до тебе добра душа.
- Надмiр породжує пересит, пересит – нудьгу, нудьга ж – душевну тугу, а хто хворiє на це, того не назвеш здоровим.
Григорій СКОВОРОДА - Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ходi не дотримує мiри?
Григорій СКОВОРОДА - Як купцi вживають застережних заходiв, аби у виглядi добрих товарiв не придбати поганих i зiпсутих, так i нам варто якнайретельнiше пильнувати, щоб, обираючи друзiв, цю найлiпшу окрасу життя, бiльше того, – неоцiненний скарб, з недбальства не натрапити на щось підроблене.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Така вже пошесть!
- Рук своїх не підложиш.
– Це таке, що під його рук не підставиш.
- Як плугом відорав (відрятував).
- Молоде золоте, а старе гниле.
- Старі, старі! сидіти б вам на печі, та жувати калачі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Кидав, як у бездонний колодязь.
- Кидає словами, як теля хвостом.
- Кинув слово, мов на вітер.
- Кинув, мов собаці.
- Кисле, мов кваша.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Шлюб: у мріях — гніздечко, у реальності — клітка.
Магдалена САМОЗВАНЕЦЬ - Шлюбну формулу про любов і вірність давно настав час замінити клятвою про готовність мити посуд і виносити сміття.
Лешек КУМОР - Яке щастя, що я не народилася чоловіком, адже інакше мені довелося б жити в шлюбі з жінкою.
Жермена де Сталь - Якщо з першого разу не вдалося, спробуйте послухати дружину.
Роберт Орбен - Гарний шлюб спочиває на таланті і дружбі.
Фрідріх НІЦШЕ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Від любові наших зверхників до народу народжуються сироти.
Флоріан БОДНАР - Від смiшного до великого — довга дорога.
Ростислав ДОЦЕНКО - Від того, хто обіцяє все, можна очікувати всього.
Олександр ПЕРЛЮК - Від улюблених чад правителів вже і в державі чадно!..
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Відбиваючись, не залишай відбитків пальців.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Що нам воля?
Вовк поїсть нас серед поля,
Нам про волю думать гріх!
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Ой, гірка була наука!
Лис відразу взявсь за бука.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Іншим сіті наставляти,
Але добре пильнувати,
Щоб самим не впасти в них!
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - А назустріч небезпеці
Ліпше вийти, ніж в кутку
Дожидать на себе грому!
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Невже, крім пишних фраз та поривів дрібних
Нічого вже нема в найвищої істоти?
Володимир САМІЙЛЕНКО
"Людськість!", 1893
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
