Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якщо ти можеш збирати з нас податки двічі в рік, ти можеш дати нам і два рази літо та два рази осінь.
Плутарх. - Усяка жива істота прагне до задоволення. Тому, що задоволення є вище благо.Тож живіть мудро — прагніть до задоволення.
Епікур. - Знання – настiльки дорогоцiнна рiч, що їх не соромно добувати з будь-якого джерела.
Фома Аквiнський - Знання — настільки дорогоцінна річ, що її не ганебно добувати з будь-якого джерела.
Абу-ль-Фарадж. - Людина може припуститися помилки. Визнання її робить людину шляхетнішою. Але вдвічі стає вона шляхетнішою, коли виправить помилку.
Навої
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Дурний – дурний, а шкварки їсть.
- Дурний дає, а розумний бере.
- Дурний дурне й торочить.
- Дурний і в Києві не купить розуму.
- Дурний носить серце на язиці, а мудрий язик у серці.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Блищить, як скло.
- Бовкнув, як дурень у воду.
- Бовкнув, як жаба в болото.
- Бовть, як камінь у воду.
- Бовть, як цап у воду.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Чому тобі книжок своїх не дарую я? Щоб своїх власних ти мені ніколи не дарував.
Марціал - Чому я не вийшла заміж? Я не можу паруватися в неволі.
Глорія Стайнем - Чому я ношу каблучку не на тім пальці? Тому що я вийшла не за ту людину.
NN - Чому я повинна перейматися, що одержую за концерт більше, ніж президент Ейзенхауер за цілий місяць? Заради бога, нехай спробує поспівати!
Марія Каллас - Чотири етапи людського життя: ще ні, вже так, ще так, вже ні.
NN
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Народжений повзати пролізе скрізь.
Дмитро ПОПОВИЧ - Настрій жінки можна визначити за смаком приготовлених нею страв.
Василь МОМОТЮК - Нація, яка постійно їсть локшину з власних вух, не тільки сита, а ще й непереможна.
Роман КРИКУН - Наші лати, а олігархам — шати.
Валентина БУГРІЙ - Наші урядовці мають достатньо прав, аби не виконувати свої прямі обов’язки.
Зіновій ГАРТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Мамко моя, зозулько моя!
Нащо-сте свої очі зажмурили, Що-сте свої ніжки зложили, Нащо-сте свої ручки навхрест склали? Голосіння - Катеринко моя срібненька,
Катеринко моя одненька! Ти вже мені ватерку не накладеш, Ти вже мені водиці не внесеш, Ти вже мені дровець не принесеш, Їсточки не приставиш... Голосіння - І мене не мине,
На чужині зотне, За решоткою задавить, Хреста ніхто не поставить, І не пом'яне. Тарас ШЕВЧЕНКО "Косар", 1847 - Може, мені на чужині
Лежать легше буде, Як іноді в Україні Згадувати будуть! Тарас ШЕВЧЕНКО "Лічу в неволі дні і ночі...", 1850 - Не громом праведним, святим
Тебе уб'ють. Ножем тупим Тебе заріжуть, мов собаку, Уб'ють обухом. Тарас ШЕВЧЕНКО "Неофіти,", 1857
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|