Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Думки, наче повiтря; його годi побачити, але воно твердiше землi i сильнiше води: ламає дерева, руйнує будiвлi, жене хвилi й кораблi, їсть залiзо i камiнь, гасить і роздуває полум'я. Так i думки сердечнi – начебто немає їх, але вiд цiєї iскри пожежа, хвилювання i руїна, вiд цього зерна залежить цiле дерево нашого життя.
Григорій СКОВОРОДА - Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
Григорій СКОВОРОДА - Фарби на картинi кожен бачить, але щоб побачити малюнок і живопис, потрiбне друге око. Хто ж його не мав, той слiпий у живописi. Гру музичного iнструменту кожне вухо чує, але щоб вiдчути смак схованої у грi гармонi, треба мати вухо таємного розумiння, а хто позбавлений того, цей нiмий у музицi.
Григорій СКОВОРОДА - Бути пророком чи фiлософом – це прозрiти над пустелю, над стихiйне бродiння щось нове, котре не cтарiє, дивне i вiчне, i вiстити про те.
Григорій СКОВОРОДА - Не тiло, а душа є людиною.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Він то й раденький косити, та нема кому косу носити.
- Він то й радий косити, та нема кому косу носити.
- Він тобі дасть нитку, а здере цілу свитку.
- Він товче воду в ступі.
- Він тямковитий до дрібниць.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Шия, мов у бегемота.
- Шия, мов у гусака.
- Шия, мов у жирафи.
- Шия, хоч обіддя гни.
- Шкварчить, як вишкварки на сковороді.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- На ТБ залишилася тільки одна порівняно чиста й вільна від насильства передача: реклама засобів від тарганів.
NN - Набагато легше знайти хибу, ніж істину.
Йоганн Вольфганг Ґете. - Наближення думки викликає трепет, її втрата — відчай.
Володимир Брюґґен. - Набуваючи досконалості, форма відводить людині роль стороннього спостерігача власної величі.
Жан Бодрійяр. - Навіть досконалість витвору мистецтва ще не визначає його рівня, бо кожний рівень має свою досконалість.
Григорій Ландау.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- За сміх платять, а за висміювання розплачуються.
Віктор ІГНАТЕНКО - За темних коридорів влади не сподівайся на світло в кінці тунелю.
Леонід ЗАБАРА - Заздрять — отже, чекай неприємностей.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Зайвих грошей не буває, бувають зайві витрати.
Валентин ШУЛЬГА - Закон — один для всіх, проте обходить його кожен по-своєму.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- На порозі гість веселий —
Дощ блакитний, весняний...
- Хто постелю нам постеле
У світлиці запашній?
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"На порозі гість веселий...", 1919 - Любиш чи не любиш,
Се мені байдуже!
Ввік я вірна буду,
Мій сердечний друже.
Уляна КРАВЧЕНКО
"Любиш чи не любиш...", 1925 - Моя!.. Й немає слів — слова в полоні,
Коли душа горить, діждавшись жнива.
Цілує жниці стиглі груди нива,
Пестить колоссям, мов ніжні долоні.
Богдан КРАВЦІВ
"Три сонети", 1930 - Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
- Укриваймося сонцем і літнім дощем,
Диво-росами, степом налитим,
Укриваймося сіном, жіночим плечем —
Вороги ж наші, браття,
Нехай укриваються плитами!
Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
