Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Завжди продажна куплена вірність.
СЕНЕКА - Заводити власних друзів дружина не повинна. Вистачить з неї і друзів чоловіка.
Плутарх - Заводити власних друзів дружина не повинна. Вистачить з неї і друзів чоловіка.
Плутарх - Заговори, щоб я тебе побачив.
СОКРАТ - Задача життя не в тім, щоб бути на боці більшості, а в тім, щоб жити згідно з внутрішнім, усвідомленим тобою законом.
Марк АВРЕЛІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Наварила дива!
- Чудний (або: смішний), як бублик.
— ... кругом обїси, а в середині нема нічого.
– ... кругом обїж, а середину викинь.
– Як не чудний, а все чудніший бублика не буде.
- Чудеса в решеті.
- Чудеса не колеса: самі котяться.
- Чудасія на Водохрещі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Мовчить, як німий.
- Мовчить, як сорока в гостях.
- Мовчить, як стіна.
- Моє щастя таке, як тієї курки, що качата вивела.
- Мокрий, як кіт.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Підозрювати жінок у невірності нас змушують не їхні зради, а наші власні.
Станіслав Вапняк - Рогатих чоловіків менше, ніж розчарованих дружин.
Жак Дерваль - Справжня любов — єдина оказія для зради.
Ядвіга Рутковська - Цікавість — перша сходинка до зради.
Магдалена САМОЗВАНЕЦЬ - Чоловік може мати два, від сили три любовних романи на стороні, поки він одружений.
Більше — це вже обман.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Мовить, знаю, Господь: “Небо і земля
Мимо ідуть!”.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) - Хто замолоду не хоче трудитися, в старості зле постраждає.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) - У вбогого трохи є, в жебрака – нічого,
Понад міру – в багача, а досить – ні в кого.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) - Інакше дивиться на світло орел, а інакше – сова.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) - Живить віру – діло.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз.
Задума квилить, шовкові вії
Срібляться ясним брильянтом сліз.
Петро Карманський
"Ой люлі, смутку!", 1906 - Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Я ввечері цілую рожу
І кличу сум.
Чому, чому я жить не можу
Та сам, без дум?
Павло ТИЧИНА
"Гаптує дівчина...", 1914 - Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить,
Все вітами хитає, наче сумно мовить:
Журба, журба...
Отак роки, отак без краю
На струнах Вічності перебираю
Я, одинокая верба.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915 - Я знов один, я знов один
Ніхто питать мене не стане,
Ніхто питать мене не стане,
Ніхто у душу не загляне —
Я знов один.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"Я знов один", 1917
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
