Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто хоче поблажливості до своїх недоліків, хай буде поблажливий до недоліків інших.
Горацій - Часом і дурень скаже мудре.
Макробій. - Чесна людина, вдягаючи суддівську мантію, забуває про особисті симпатії.
Ціцерон. - Чи є більш сильне й болісне страждання, ніж втеча з рідної країни.
Евріпід. - Чим краща людина, тим важче їй підозрювати інших в нечесності.
Цицерон.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Вода з вогнем не товариші.
- Всі ріки до моря ведуть.
- Вчорашньої води не доженеш.
- Глибока вода не каламутиться.
- Гостре словечко колить сердечко.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Надувся, як миша на крупу.
- Надувся, як пампушка.
- Надувся, як сич на вітер.
- Надувся, як сич на дощ.
- Надувся, як сич на мороз.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Милосердя царів полягає в тому, щоб здійснювати правосуддя; а правосуддя цариць — у тім, щоб являти милосердя.
Марія Лещинська - Милостиня увічнює бідність.
Єва Перон - Минуле для егоїста — порожнеча, сьогодення — пустеля, майбутнє — ницість.
Софія СЕГЮР - Минуле, що зберігається в пам’яті, є частина сьогодення.
Тадеуш Котарбіньський - Мислення — це нове створення світу.
Альбер КАМЮ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Інтелігент — це людина, яка думає про інших людей краще, ніж вони про нього. Наталія ІВАНКІВ
- Керована демократія — це коли говорити можна все, але буде так, як скаже головний начальник. Сергій КОЛОМІЄЦЬ
- Коли до влади щоразу приходять випадкові люди, то це вже не випадковість. Сергій КОЛОМІЄЦЬ
- Коли нічого сказати, говорять ще більше. Олексій КРАЧИЛО
- Коли п’ють по-чорному, дуже легко попадають в обійми білої гарячки. Наталія ІВАНКІВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Чолом тобі, синє, широкеє море!
Незглибна безодне, безмежний просторе, Могутняя сило, — чолом! Дивлюсь я на тебе і не надивлюся, Думками скоряюсь, душею молюся, Співаю величний псалом. Микола ВОРОНИЙ "До моря", 1901 - Весно, ти мучиш мене ! Розсипаєшся сонця промінням,
Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! Іван ФРАНКО "Майові елегії", 1901 - На розпутті хрест дрімає,
На хресті ворона кряче, Осінь стернями блукає І за літом гірко плаче. Богдан ЛЕПКИЙ "В'януть квіти...", 1902 - То літньої ночі було на Дніпрі...
Чудової теплої ночі! Горіли брильянти в небеснім шатрі, І очі зоріли дівочі... Микола ВОРОНИЙ "Дніпрові спогади", 1902 - Холодні хмари залягли блакить,
Холодний вітер дме в степу потужно, Гне очерет додолу, шелестить, Мов звір в байраці, виє осоружне. Микола ВОРОНИЙ "Мандрівні елегії", 1902
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|