Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Блажен муж, що життя має високе, а розум сумирний.
Нил - Значно краще підкоритись законові і князю, мудрішому за тебе.
Ісократ - Наскільки душа ліпша за тіло, настільки душевний лікар ліпший тілесного.
Ниський - Хай буде тобі віра початком божественних слів, віра, а не мудрість напоказ і дискусії, віра, яка вища від словесних хитрощів – та, що веде за собою душу до сприйняття слів, віра, не геометричними вправами народжена, а духовним і божественним.
Святий Василь - Як в мистецтві лікувальному, де лікар зцілити хоче тіло хворе, більше йому нашкодить, шкоди додавши, так і душа навчена хибним догматам, що є зловірними: скільки не намагайся перевчити її, лише спаскудиш, ще більше підстав для зловір'я їй додаючи.
Аристотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- То не друг, що медом маже, а той друг, що правду каже.
- То не хліб, що у чужій торбі.
- Тобі ще кисіль їсти, а ти уже квашею замурзався.
- Тобою так запоможешся, як кулаком на воду обіпрешся.
- Товчуть дурня в шинку, товчуть і в церкві.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Падає, як підкошений колос.
- Пазури, як у поліського злодія.
- Палає, як у гуті.
- Палає, як у печі.
- Паляниця, як дух.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Вся гордість учителя в учнях, в зростанні посіяних ним зерен.
Дмитро Менделєєв (1834—1907, російський хімік) - Всьому, що необхідно знати, навчити не можна, вчитель може зробити тільки одне — вказати дорогу.
Річард Олдінгтон (1892—1962) - Вчителі відкривають двері. Входиш ти сам.
Китайська приказка - Вчителі помирають, але їх книги продовжують жити.
Голландська приказка - Вчителі, яким діти зобов’язані вихованням, поважаніші, ніж батьки: одні дарують нам тільки життя, а інші — добре життя.
Аристотель (384—322 до н. е., давньогрецький філософ і вчений)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Розумну людину можна слухати годинами, гарну жіночку — хоч всю ніч.
Олександр ПЕРЛЮК. - Розуму купити не можна. Можна непогано прожити і за чужою дурістю.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - Розхитують човен, як правило, ті, хто запасся рятівними засобами.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Самогубство — давня форма самообслуговування.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Самозаглиблюватися — означає копати собі яму.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- О Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю я тебе!
Як люблю невимовно.
Іван ФРАНКО
"Мойсей", 1905 - Я стовп, поставлений на роздорожжу
На прастарих України полях,
Взад і вперед показую я шлях,
А сам ні кроку поступить не можу.
Іван ФРАНКО
"Д. Б.", 1906 - Може, долею ясною
Зацвіте й мій край.
Олександр ОЛЕСЬ
"Сніг в гаю...",1906 - Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Олександр ОЛЕСЬ
"Яка краса: відродження країни!", 1908 - Вона в труні лежить, прекрасна Україна,
Лежить, немов жива, ще тепла на столі,
З стражданням на устах і кров'ю на чолі.
Олександр ОЛЕСЬ
"Поставте келихи і оргії спиніть...", 1908
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
