Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- На новий путівець шукай нові ноги.
Григорій СКОВОРОДА - Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?
Григорій СКОВОРОДА - Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
Григорій СКОВОРОДА - Не називай солодким те, що породжує гіркоту.
Григорій СКОВОРОДА - Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- За добрим товаром, зовуть і паном.
- Худа худоба свого ховання.
- Хто не має худоби, не знає хороби.
– ... а в нас худоба, то є і хороба.
- Товар не потвар.
- їж гній, та бери лій (як купують худобу).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Кидає словами, як теля хвостом.
- Кинув слово, мов на вітер.
- Кинув, мов собаці.
- Кисле, мов кваша.
- Кисле, як оцет.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Виразки шлунку виникають не від того, що ви їсте, а від того, що з’їдає вас.
Марі Монтегю - Відвідувати і слухати злих людей — це є вже початок злої справи.
КОНФУЦІЙ - Друзів, ворогів, і взагалі всіх підряд, паплюжить в’їдлива і заздрісна людина.
П’єр БУАСТ - Є зброя страшніша за наклеп; ця зброя — істина.
Шарль ТАЛЕЙРАН - З двадцяти чоловік, що говорять про нас, дев’ятнадцять говорять погане; двадцятий говорить гарне, але робить це погано.
Антуан де РІВАРОЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Адресовані людям вірші – найщиріший у світі лист.
Ліна КОСТЕНКО - Страшні слова, коли вони мовчать.
Ліна КОСТЕНКО - Де є та грань – хто люди, хто юрма?
Ліна КОСТЕНКО - Клаптенята паперу – то смертельні плацдарми самотньої битви з державами, з часом, з самим собою.
Ліна КОСТЕНКО - Душа, зруйнована, як Троя, своїх убивць переживе.
Ліна КОСТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ой полети, галко, ой полети, чорна,
да й на Січ риби їсти.
Ой принеси, галко, ой принеси, чорна,
від кошового вісти.
Історична пісня - У містечку Богуславку Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
Історична пісня - Ой колись ми панували, а тепер не будем –
Того щастя, теї слави повік не забудем.
Історична пісня - Позволь, батьку-отамане, нам на башті стати:
Як не стидно а цариці та Січ руйнувати!
Не позволиш з шабельками, позволь з кулаками:
Хай не гине наша слава поміж козаками!
Історична пісня - Розвивайся, а ти, сухий дубе, завтра мороз буде.
Убирайся, молодий козаче, завтра поход буде.
Історична пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
