Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...людська душа і друг, безсумнівно, цiннiш а все інше.
Григорій СКОВОРОДА - Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Всiх подарункiв дружніх миліше сам друг тому, хто взаємно є друг.
Григорій СКОВОРОДА - Я належу до тих, хто настiльки цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзів... найлiпшою прикрасою життя.
Григорій СКОВОРОДА - ...як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і мiж негідними людьми не виникає дружби.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Невчасні гості гірше від татарів.
- Негріте залізо не зігнеш.
- Недогода бабиній дівці!
- Незваний гість — гірше вовка.
- Незвані гості гризуть кості.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Сяють очі, як зорі вночі.
- Так біжить, аж земля дрижить.
- Так болить, що якби не міг стогнати, то вмер би.
- Так говорить, як жаба в болоті.
- Так доробився, як сіль на окропі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Жінки цінують не тих, хто все віддає, а тих, хто може усього позбавити.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Жінки частіше дивилися би в дзеркало, якщо би там не стирчали чоловіки.
Євген КАЩЕЄВ - Жінки як револьвери — небезпечні тільки в руках новачка.
Жак Мартен - Жінки як шахісти — жертвують з метою перемоги.
Сергій Скотарів - Жінки якось відразу вгадують, з ким ми готові їм зрадити.
Іноді ще до того, як це спаде нам на думку.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Ообливості китайського ресторану: там вже із самого ранку всі щуряться.
Наталія ІВАНКІВ - Оптимісти — влада, песимісти — опозиція, а народу доводиться бути реалістом.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Особа, у якої свято один раз на рік, — це Дід Мороз.
Наталія ІВАНКІВ - Особливо небезпечний вершник без голови на чолі ескадрону.
Микола ПАСЬКО - Очі бачили, що купували, але в усьому винна косметика.
Віктор ІГНАТЕНКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний! Заспіває весільної, А на журбу зверне. Тарас ШЕВЧЕНКО "Перебендя", 1839 - Я не одинокий, я не сиротина,-
Єсть у мене діти, та де їх подіти? Заховать з собою? — гріх, душа жива! Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова, Щоб виливать журбу, сльози. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Теплий кожух, тілько шкода —
Не на мене шитий, А розумне ваше слово Брехнею підбите. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.
Далебі, правда! Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|