Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли спитав хтось, чому люди жебракам подають, а мудролюбцям – ні, відповідав він: "Бо кульгавості і сліпоти та інших вад собі очікують, а мудрості ні".
Діоген - Не від кожної людини те, що дає, приймай.
Благому недостойно годуватися злом. - Благочинність швидше в розумі людському вкорінена, а не з необхідності походить; не з незнання, не з пристрастей, не з облуди, а самовільно душею, що прагне, і щирістю.
Діон Римський - Часто безумство людей до влади найгірших приставляє.
Святий Василь - Князеві належить володіти: у скруті – розумом, з ворогом – міццю, а до дружини – любов'ю.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Ну й мрійник! Щоб тобі когут знісся!
- Обіпрешся, як пужалном на воду.
- Обіцяв золоті гори, а дав в’язку яєць і решето води.
- Обіцяйло обіцяло з козла три пуди сала.
- Обіцяла Фекла, що дійде до пекла, а правду відшукає.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пищить, як дідько в градовій хмарі.
- Пищить, як комар.
- Пищить, як миша.
- Пищить, як порося в плоті.
- Пищить, як цвіркун.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Співай, ридай і будь готовий Замість лаврового терновий Вінець узяти на чоло.
Михайло Старицький. - Споглядання надихає.
Освальд Шпенглер. - Споглядання недоладностей породжує добрий смак.
Антуан Ривароль. - Споглядання саме по собі вище за дію.
Жак Маритен. - Спонсор є — таланту не треба!
Олександр Перлюк.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Для чого йдуть у депутати — щоб вийти з народу!
Олександр ПЕРЛЮК - Добре, коли все йде за планом, інша річ, що план може виявитися злодійським.
Олександр ПЕРЛЮК - Є і хліб, і видовище — ціни на хліб.
Олександр ПЕРЛЮК - Європа не гумова, таку кількість бандитів, корупціонерів, аферистів, наркоманів їй не вмістити.
Олександр ПЕРЛЮК - Жити стало веселіше: з еліти потішаються, з законів сміються, з боротьби із корупцією та злочинністю — помирають від сміху.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях. Іде розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "На шляху", 1934 - Весно — слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю! Вода шумить у сто потоках, що з дна сріблистим мохом сяють. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "До весни", 1934 - На кичерах сивасті трави,
черлений камінь у ріці. Смолиста ніч і день смуглявий, немов циганка на лиці. Розсміяні палкі потоки, немов коханці до дівчат, злітають до долин глибоких, що в сивій мряці тихо сплять, і куриться із квітів запах, немов з люльок барвистих дим. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Елегія про співучі двері", 1934 - Листар носив листи зелені,
листи шуміли. Ех, весна! Плету пісні на веретені про молодість, що промина. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Елегія про ключі від кохання", 1934 - Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля, захоплений поганин завжди, поет весняного похмілля. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Автопортрет", 1934
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|