Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Нi в чому не помилятися — прерогатива богiв.
Демосфен. - На рідкість щасливий час, коли можна думати про те, чого хочеш, і говорити те, що думаєш.
Таціт - Навіть найнесміливіший віддав би перевагу одного разу впасти, ніж весь час висіти.
Сенека - Найбільше заохочення злочину — безкарність.
Ціцерон. - Найбільшу владу має той, хто має владу над собою.
Сенека.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- "Здоров дурню"! Де живеш"? — "Не знаю"!
- Хіба йому розум завадить.
- Пізнати дурного по сміху його.
- Дурному горя нема.
- Не казав би, то мала, а то велика — та змалилась.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Холодно, хоч вовків ганяй.
- Хороша парочка, як баран та ярочка.
- Хороша, як квітка.
- Хороша, як свиня в порошу.
- Хороше, мов у бога за пазухою.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- У людині повинне бути все прекрасно: і обличчя, і одяг, і душа, і думки.
Антон Чехов - У людях не такі смішні ті якості, якими вони володіють, як ті, на які вони вони претендують.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - У серйозних справах люди показують себе такими, якими їм належить бути, у дрібницях – такими, якими вони є.
Ніколя Шамфор - У тварин є та шляхетна особливість, що лев ніколи через малодушність не стане рабом іншого лева, а кінь – рабом іншого коня.
Мішель МОНТЕНЬ - Увесь світ для людей, але для чого ж люди, якщо вони не самі для себе?
Максим Горький
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Скромна жінка не знайомиться з чоловіками на вулиці – вона знайомиться з ними у ліжку.
Володимир ЧЕРНЯК - Гріхи молодості – ордени на мундирі старості.
Володимир ЧЕРНЯК - Тільки чужі люди здатні витримати довгі роки близькості.
Володимир ЧЕРНЯК - Хто не робить дурниць, той справжній дурень.
Володимир ЧЕРНЯК - Образливо, коли тобою нехтують ті, на чию думку тобі плювати.
Володимир Черняк
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я не поет і не історик, ні!
Я — піонер з сокирою важкою:
Терен колючий в рідній стороні
Вирубую трудящою рукою.
Пантелеймон КУЛІШ
"Піонер", 1893 - Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити, буду робити... Наша доля працювати, тому що й відпочинок наш потім без кінця.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Встала рано, затужила:
гірка моя доля!
Взялась би я до роботи,
та не маю поля.
Уляна КРАВЧЕНКО
"Встала рано, затужила...", 1925 - Чи я в лузі не калина була?
Чи я в лузі не червона була?
Взяли мене поламали
І в пучечки пов'язали
Така доля моя,
Гірка доля моя!
Народна пісня — Зелена діброво, скажи мені правду:
А що в світі красно процвітає?
— Червона ма - Хвалилася береза
Своїми вітами перед дубами.
— Хвались, не хвались,
Не ти їх кохала,-
Кохали віти буйнії вітри,
Буйнії вітри, дрібнії дощі.
Народна пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
