Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Платон мій друг, та істина дорожча.
Арістотель - Поблажливе ставлення до дурості властиве кожній розумній людині.
Абу-ль-Фарадж - Побороти дурні звички легше сьогодні, ніж завтра.
КОНФУЦІЙ - Податки – нерви держави.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН - Подібно до того, як буває хвороба тіла, буває також хвороба способу життя.
ДЕМОКРІТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Голод — не тітка, а лютої мачухи лютіший.
- Голод — не тітка, найми — не свій брат.
- Голод добру не вчить.
- Голод, то наймудрiша кухарка.
- Голодна кума, як нема пшона. Чорний мак, та смачний, а редька біла, та гірка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Віл, що оре, вигідніший, ніж ледача людина.
- Вір сходам, коли скосиш, обмолотиш і завезеш у комору.
- Віслюки возять зерно, а їдять полову.
- Вітер не віє - листя не колихається.
- В кожній троянді є свої колючки.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Шляхетні люди все пам?ятають, розважливі нічого не забувають.
Дон Амінадо - Щире призначення людини – жити, а не існувати.
Джек Лондон - Як можна пізнати себе? Тільки шляхом дії, але ніколи – шляхом споглядання.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Якби Бог хотів, щоб людина завжди думала головою, він зробив би Колобка.
NN - Якби людина створила людину, їй було б соромно за свою роботу.
Марк Твен
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Щоб чоловік не пішов до іншої, треба стати іншою.
Флоріан БОДНАР - Щоби плювати у стелю, треба мати принаймні дах над головою.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Я б, можливо, й погодився вибачати усім і все, але це буде несправедливо стосовно тих, хто не скоїв мені жодної капості.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Я п’ю горілку часто, багато і регулярно, бо скільки хочеться — грошей не вистача.
Флоріан БОДНАР - Я така неуважна: підійшла до холодильника, щоби з’їсти огірок, а з’їла... сім котлет!
Наталія ІВАНКІВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Вирве ми серденько.
Маркіян ШАШКЕВИЧ
"Розпука", 1837 - Скажи мені правду, мій добрий козаче,
Що діяти серцю, коли заболить,
Як серце застогне і гірко заплаче,
І дуже без щастя воно защемить?
Олександр Афанасьєв-Чужбинський
"Є. П. Гребінці", 1841 - І тепер я розбитеє
Серце ядом гою,
І не плачу, й не співаю,
А вию совою.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Три літа", 1845 - Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845 - А то горе, що душа — наче птиця без крил хоче піднятися над землею, а туча до землі й пригнітає.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1856
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
