Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
- О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА - Одна слава – тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть – це i в пекельнi лихоманки i дочки– хидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть – це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
Григорій СКОВОРОДА - Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самi лише гаманцi, мiки, валiзи, – це верблюд, що любить пити каламутну воду i який за в'юками не може пролiзти через тiснi дверi в країну вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА - Зрозумiй одне тiлъки яблучне зерно, i досить тобi. Коли в нiм сховалося дерево з коренем, гiлками, листям та плодами, то можна в ньому вiднайти незчисленнi мiльйони садiв, осмiлюся сказати, i незчисленнi світи.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- «Чим грішен?»
- А шо козакові треба: степу, хліба й неба!
- Або волю добути, або дома не бути.
- Або мед п’є, або кайдани тре.
- Б’ють — роїсь, наваливсь — лавою вбийсь, лихо вкляч, а все одно оддяч!
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Всякий доход не обходиться без турбот.
- Всякий рахує своїх гусей найкрупнішими лебедями.
- В хазяйстві все знадобиться.
- Вчасно не виполеш - осот потім не вибереш.
- В чужому дворі телята вгодованіші.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Скільки піруетів мусить виконати людина, щоб інші крутились довкіл неї!
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Сліди багатьох злочинів ведуть в майбутнє.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Сліди кляпа видно на язиці.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Сміливець: їсть з руки тирана.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Спочатку було Слово. Потім постало Мовчання.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Цнотливість існує для того, щоб підкреслити приваб¬ливість гріха.
Юрій РИБНИКОВ - і весільний марш Мендельсона не гарантує веселого життя.
Юрій РИБНИКОВ - Якому робінзону не хочеться мати дівчину з незаселеним острівцем !
- Її вірність пройшла випробування не на одному ліжку.
Юрій РИБНИКОВ - У любителя гострих почуттів втрачається смак до сімейного життя.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило. І на Украйні понеслось, І на Україні святилось Те слово, божеє кадило, Кадило істини. Амінь. Тарас ШЕВЧЕНКО "Неофіти", 1857 - Возвеличу,
Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Тарас ШЕВЧЕНКО "Подражаніє 11 псалму", 1859 - Література є душею народного життя, є самосвідомістю народності. Без літератури народність є тільки пасивною появою, і для того чим багатша,
- чим достатніша у народа література, тим тривкіше стоїть його народність.
Микола КОСТОМАРОВ "Дві руські народності", 1861 - Оживить живеє слово
Рідну Україну. Пантелеймон КУЛІШ "Старець", 1861
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Шануймося!
- Давайте вип’ємо за те, що незважаючи нi на що п’ємо, що б там не сталось!
- – Ну, розум, прощавай! Зустрiнемось завтра!
- За славу предків!
- Ми тут зібралися для того, щоб випити!
Так вип'ємо ж за те що ми тут зібралися!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|