Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Без бажання все важке, навiть найлегше.
Григорій СКОВОРОДА - Землеробство вдесятеро лiпше всiх кручених наук, тому що воно для всiх найпотрiбнiше.
Григорій СКОВОРОДА - Що там веселощi й солодощi, коли нема свiтла? Що там мир, коли нема життя i веселощiв!
Григорій СКОВОРОДА - Як полум'я i рiка, так думка повнiстю не вiдпочиває. Вогонь гасне, рiка спиняється, а безтiлесна і безстихiйна думка рух свiй припинити (чи в тiлi вона, чи поза тiлом) не може анi на мить і продовжує своє стрiмке лiтання через необмеженi вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА - Думки, наче повiтря; його годi побачити, але воно твердiше землi i сильнiше води: ламає дерева, руйнує будiвлi, жене хвилi й кораблi, їсть залiзо i камiнь, гасить і роздуває полум'я. Так i думки сердечнi – начебто немає їх, але вiд цiєї iскри пожежа, хвилювання i руїна, вiд цього зерна залежить цiле дерево нашого життя.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Чужому лихові не смійся.
- Чужу стріху латає, а своєї не має.
- Чхали, чхали, та в степу й заночували.
- Шабля ранить голову, а слово — душу.
- Шабля ранить тіло, а слова душу.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Віл з'їдає за раз стільки, як комар за увесь рік, та -вигідніший.
- Віл, що оре, вигідніший, ніж ледача людина.
- Вір сходам, коли скосиш, обмолотиш і завезеш у комору.
- Віслюки возять зерно, а їдять полову.
- Вітер не віє - листя не колихається.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Для того, щоб вести щоденник, необхідно жити.
Артур ШОПЕНГАУЕР - Для того, щоб здивуватися, досить хвилини; для того, щоб здивувати, потрібні довгі роки. Клод Адріан Гельвецій
- Для торжества зла необхідною є лише одна умова – щоб хороші люди сиділи склавши руки.
Едмунд Берк - Для успіху в шлюбі потрібно значно більше, ніж знайти партнера, який підходить тобі — потрібно також самому бути партнером, який підходить.
Вуд - До цих пір філософи тільки пояснювали світ різними способами. Але справа в тому, щоб його змінити.
Карл МАРКС
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Найважче довести те, що всім давно відоме.
Леонід СУХОРУКОВ - Не все, що біля наших ніг, у наших руках.
Леонід СУХОРУКОВ - Логіка підлабузника:чим нижче вклонишся, тим вище сягнеш.
Леонід СУХОРУКОВ - І порожнє місце буває зайнятим.
Леонід СУХОРУКОВ - Той, кому постійно дивляться у рот, рідко його закриває.
Леонід СУХОРУКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Діла добрих обновляться,
Діла злих загинуть. Тарас ШЕВЧЕНКО "Псалми Давидові", 1845 - Один у другого питаєм,
Нащо нас мати привела? Чи для добра? чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм, А покидаємо діла... Тарас ШЕВЧЕНКО "Один у другого питаєм...", 1847 - В неволі, в самоті немає,
Нема з ким серце поєднать. То сам собі оце шукаю Когось-то, з ним щоб розмовлять, Шукаю Бога, а находжу Таке, що цур йому й казать. Тарас ШЕВЧЕНКО "В неволі, в самоті немає..." - Немає гірше, як в неволі
Про волю згадувать. Тарас ШЕВЧЕНКО "Г. З." ("Немає гірше, як в неволі...") 1848 - Не так тії вороги,
Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату. Тарас ШЕВЧЕНКО "Не так тії вороги... ", 1848
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|