Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Людина за своєю природою – істота суспільна.
Арістотель. - Людина людині вовк.
Плавт. - Людина міряється не з ніг до голови, а від голови до неба.
Конфуцій - Людину видає влада.
Піттак - Людям необхідна людська мораль, заснована на природі людини, на досвіді, на розумі.
К. Гельвецій.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Та він чоловік добрий: як допадеться до хліба, до солі, то чорт його не віджене.
- Такий добрий, як чортового нащадка хата.
- Скупий не глупий.
— ... а щедрий не мудрий.
- Хто скуп — собі не глуп.
- Пусти сусіда в хату, та й сам в сусіди йди.
— ... в хату, а сам з хати вибирайся.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Будьте спокійні, як порося в мішку.
- Було так співати, як кашу з медом їсти.
- Бурчить, як свекор.
- В гаю, мов у раю.
- В голові, як у млині.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Письменники здебільшого настільки захоплені писанням, що думати їм просто нема коли.
Етьєн Рей. - Письменники, чиїх книг ніхто не купує, найшвидше продаються.
Станіслав Єжи Лец. - Письменницька спеціалізація для письменника вбивча.
Євген Євтушенко. - Письменство — не ремесло й не праця. Письменство — покликання.
Костянтин Паустовський. - Письменство — приємна гра на нервах.
Поль Теро.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Талант критика – це вміння обирати жертву по зубах.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Теорія — це те, чого ми не знаємо, а практика — це те, чого ми не вміємо.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ - Теперішній правопис — це московський сарафан на українському тілі.
Ірина ФАРІОН - Теперішньої високої зарплати вистачає лише на дрібні витрати.
Юрій РИБНИКОВ - Тільки сміхом можна беззлобно знищити зло.
Олександр ДОВЖЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталась тільки надія одна.
Леся УКРАЇНКА
"Надія", 1887 - Хвилі не вір ти мінливій:
Вітер де віє, туди вона й б'є,
Берег твердий незрадливий —
Він тільки певний притулок дає.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Зернятка", 1898 - В неділю рано зілля копала.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
Назва повісті, 1909 - Як спалахне серце кволе
Палом страчених надій,
Я прийду до тебе, доле,
На страшне криваве поле,
На останній смертний бій.
Григорій ЧУПРИНКА
"Перемога", 1911 - Дорого зустрічей і тиха путь прощань,
Людська дорого, — просто стелься,
Відбивши на холодних рельсах
Огні ночей і дотики світань!
Микола БАЖАН
"Дорога", 1927
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
