Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Люди, осипанi дарами щастя, схожi на перевантаженi кораблi, яким бiльше iнших загрожує небезпека потонути.
Iоанн Златоуст - Людина без Батьківщини — все одно, що людина без матері.
Мансісідор. - Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою.
Сааді - Людина за своєю природою – істота суспільна.
Арістотель. - Людина людині вовк.
Плавт.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Пішов, як за вчорашнім днем, і сліди за собою забрав.
- Пішов, як хмара по небу.
- Пнеться, мов жаба на корч.
- По вихідних і кури не несуться.
- По яку їхав, таку і привіз.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Пазури, як у поліського злодія.
- Палає, як у гуті.
- Палає, як у печі.
- Паляниця, як дух.
- Паляниця, як милеє щастя.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Дурні звертають увагу лише на промахи людей і не помічають їхніх достоїнств.
Вони подібні мухам, що норовлять сісти лише на запалену частину тіла. - Дурнів менше, ніж думають: люди просто не розуміють один одного.
Люк де ВОВЕНАРГ - Дурості так глибоко в нас засіли, щось та залишається; але давайте намагатися залишити лише невідворотне.
Марк Тулій ЦІЦЕРОН - Є тільки дві безкінечні речі: Всесвіт і дурість. Хоча щодо Всесвіту я не цілком упевнений.
Альберт ЕЙНШТЕЙН - Звичай — це опора дурості.
Поль Декурсель
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Незаслужені блага теж потрібно заслужити.
Юрій РИБНИКОВ - Часи змінюються: хто був нічим, той став бізнесменом.
Юрій РИБНИКОВ - Раніше козлом відпущення був двірник, тепер— міністр.
Юрій РИБНИКОВ - Одні мають все, що забажають, інші — все, що дадуть.
Юрій РИБНИКОВ - Чим гірше економіці, тим краще грабіжникам.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.
Далебі, правда!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841 - Може, верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.
Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чигирине, Чигирине...", 1844 - Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...", 1845 - А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.
- Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
