Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Від багатства народжується перенасичення, а від перенасичення — нахабність.
СОЛОНІЙ - Відвідувати й слухати злих людей — це вже є початок злої справи.
КОНФУЦІЙ - Відомо, на що здатна розлючена жінка.
Вергілій - Вільним я вважаю того, хто ні на що не надіється і нічого не боїться.
Демонакт - Вільним я вважаю того, хто ні на що не сподівається і нічого не боїться.
ДЕМОКРІТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- То не козак, що отаманом не думає бути.
- Тобі на зависть, мені на користь.
- Тобі не питать, мені не казать.
- Тобі хоч діжу з тістом, то все мало.
- Товчеться, як Марко по пеклу.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Гине, мов риба без води.
- Гине, як риба за водою.
- Гірка, як редька.
- Гірке його життя, як полинь.
- Гіркий світ, як полинь, гірко мені жити в нім.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Звичайно, надія — поганий провідник, хоча гарний попутник.
Д. Галіфакс - Звичайно, я не була зовсім голою. Просто на мені не було ніякого одягу.
Josephine Baker - Звичка є звичка, її не викинеш за віконце, можна тільки чемненько, зі сходинки на сходинку, звести її зі сходів.
Марк ТВЕН - Звідкіля взятися гармонії між душею і тілом, якщо душа завжди готова врятувати себе ціною тіла?
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Звільнення жінок – це вивільнення жіночого начала в чоловіка і чоловічого – у жінці.
Коріта Кент
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Ще милішою стає.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ - Легше б згинути враз було в борні,
Аніж тратити день за днем в журбі. Павло ГРАБОВСЬКИЙ - Неволя живої душі не уб’є...Павло ГРАБОВСЬКИЙ
- Простить мучителів... я не відчую в собі сили!
Павло ГРАБОВСЬКИЙ - Доки мисль руша,
Стіймо поруч, як найкревні, Як одна душа!.. Павло ГРАБОВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Над ставом місяць тихо став,
І ліс задумався на чатах. Бліді були твої уста, А в мене зацвіли шкарлатом. Наталя ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА "Над ставом місяць тихо став...", 1934 - Палає ніч пташиним співом.
Хто ж, люба, ложе нам постелить? Дивись, як сяє мерехтливо У вікна місяць — чару келих. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Весільна ніч", 1935 - І, відділившись від юрби,br> загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби співзвучно й тужно затріпочуть. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Два серця", 1935 - Послухай: б'є весільний бубон
і клени клоняться, мов пави. В твоє волосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Весільна", 1935 - Радосте моя синьоока,
Моя радосте мила, Як зоря, що високо Наді мною спинилась. Юрій ЛИПА "До панни...", 1938
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|