Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...Буде плач там i скрегiт зубiв.
Євангеліє від св. Матвія - Отче мiй, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене...
Євангеліє від св. Матвія - ...Всi, хто вiзьме меча, - вiд меча й загинуть.
Євангеліє від св. Матвія - Йому дали тридцять срiбникiв.
Євангеліє від св. Матвія - Усi закричали: "Нехай розп'ятий буде!"
Євангеліє від св. Матвія
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Де щипочка, там дірочка.
– Де щипнеться, там подреться.
– Щипочки рибочки, там і моїх дві ниточки (приговорюють щипаючи, як хто надіне нову одежу).
- Дай Боже, здорово сходити, а на друге заробити.
– Дай Боже із цього та ще в краще!
– Здорові носіть, а скачучи деріть.
- Добрий стрій — піднесися та стій, (про одежу).
- Ну повернись — підніми руки — лети к чорту, (жартують, як примірюють кому нову одежу).
- Широке буде і вузьке.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Зимою деньок, як комарів носок.
- Зимою добре, а літом ще краще.
- Кільця довкола місяця - на сніг.
- Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи -
- Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Загалом роман редакторові сподобався. Він тільки запропонував замінити ревнощі змаганням.
Еміль Кроткий. - Загальна сума ідей літературного твору є результат множення, а не додавання.
Карл Краус. - Загальний закон — це свобода, що закінчується там, де починається свобода іншої людини.
Віктор Гюґо. - Загальники — це інваліди істини.
Адріан Декурсель. - Загальновизнана бездарність — це вже визнання!
Владилен Прудовський.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Кожна людина — коваль свого щастя, просто не в кожної людини батько — банкір.
Олександр ПЕРЛЮК - Кожна людина лишає по собі слід на землі, за декотрими потім по цьому сліду йдуть службові собаки.
Олександр ПЕРЛЮК - Кожному — своє, тобто прости людям — нічого.
Олександр ПЕРЛЮК - Коли король — чоботар, народ — босий.
Олександр ПЕРЛЮК - Коли не можуть придбати собі житло, починають брати штурмом палаци.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Поете,
вмій шукати і чекати!
Найкращий вірш не ходить на свободі.
Ліна КОСТЕНКО
"Все більше", 1962 - Перо, мій скальпелю вогненний,
Ти мій жорстокий лиходій,
Мій дикий поклик цілоденний,
Первоцвіт мій, перволюб мій!
Іван Драч
"Перо", 1965 - Митець мусить втікати з життя для того, щоб його впізнати. Мусить втікати з життя, дріб'язкового побуту, тому що він розносить митця на частки. Митець мусить, як Демокріт, виколоти собі очі, щоб нарешті заглянути в середину суті, щоб пізнати її, щоб пізнати істину життя.
Михайло ОСАДЧИЙ
"Більмо", 1968 - Це, коли пишуть справжні письменники... Без них нам було б сумно жити, нецікаво, світ знебарвів би, втратив би для нас сенс свого існування, ми, напевно, не вміли б любити, якби не письменники...
Михайло ОСАДЧИЙ
"Більмо", 1968 - Собі поети право залишають,
Всі інші відкидаючи права:
Належати до тих, кого вбивають,
А не до тих, хто холодно вбива.
Леонід Первомайський
"Коли не замовкає...", 1968
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
