Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хiба коли-небудь була дружба помiж скупими?
Григорій СКОВОРОДА - Де ти знайдеш жар, коли весь вогонь чеснот загас?
Григорій СКОВОРОДА - Що в кого болить чи радує – те в кожного в головi та на язицi.
Григорій СКОВОРОДА - Коли повз тебе проходить п'яний, ти так думай: Бог дав тобi видовище, щоб ти на чужому прикладi усвiдомив, яке велике зло пияцтво – бiжи вiд ньoго!
Григорій СКОВОРОДА - Не буде тверезий той, хто перевантажує себе їжею, хоча б вiн i не пив вина.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Дві ночі веселився, а гріхів до Великодня.
- Принишк, як Кучма на пенсії.
- Заціпило Роману, як декому після Майдану.
- Їж, поки рот свіж, а як зав’яне — і муха не загляне.
- Не хоче, як кінь вівса.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Верба пожиточніша від яблуні.
- Верба товста, та всередині пуста.
- Верба - як лугова трава, скільки не коси - знову росте.
- Верблюда ложкою не напувають.
- Вербові дрова і козиний кожух - випре дух.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Читачеві добре — він сам може обирати письменника.
Курт Тухольський. - Читаючи біографію, пам'ятайте, що правда ніколи не придатна для оприлюднення.
Джордж Бернард Шоу. - Читаючи давніх мудреців, часто знаходиш щось своє.
Вольтер. - Чого ти не можеш зрозуміло висловити, того ти не знаєш; із думкою на устах людини народжуються й слова.
Есайяс Тегнер. - Чого я хочу навчити — так це переходити від прихованого безглуздя до безглуздя відвертого.
Людвіг Вітґенштейн.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Того, що не витримує жодної критики, у нас і не критикують!
Олександр ПЕРЛЮК - Щастя динозаврів у тому, що вони вимерли до появи людини!
Олександр ПЕРЛЮК - Наш народ – що хочемо, те з ним і робимо.
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки тягнеться рук допомогти, коли є що взяти!
Олександр ПЕРЛЮК - Якщо мужчина зібрався одружитися, то він уже розчарувався в жінках.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Може, верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.
Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чигирине, Чигирине...", 1844 - Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...", 1845 - А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.
- Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847 - О думи мої! о славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"N. N."("О думи мої! о славо злая!"), 1847
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
