Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Мужність спостерігається в страхах і пориваннях, відповідних людині.
Арістотель - Нi в чому не помилятися — прерогатива богiв.
Демосфен. - На рідкість щасливий час, коли можна думати про те, чого хочеш, і говорити те, що думаєш.
Таціт - Навіть найнесміливіший віддав би перевагу одного разу впасти, ніж весь час висіти.
Сенека - Найбільше заохочення злочину — безкарність.
Ціцерон.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Багатий, як циган на блохи.
- Багато дива, мало млива.
- Багатому й чорт яйця носить.
- Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
- Батогом обуха не переб’єш.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ходжу берегами,
Та й не находжуся;
Дивлюсь на сади зелені,
Та й не надивлюся.
Пантелеймон Куліш
"Lago Маggirе", 1862 - Ми сподівались, ждали, ждали,
Ждемо й тепер... Весни нема,
А перед нами і за нами
Холодна, темная зима !
Олександр Кониський
"Сподівання", 1876 - Дивувалась зима,
Чом так слабне вона,
Де той легіт бересь,
Що теплом пронима?
Іван Франко
"Дивувалась зима...", 1880 - Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
Іван Франко
"Земле, моя всеплодющая мати...", 1882 - Не забудь, не забудь
Юних днів, днів весни,
Путь життя, темну путь
Проясняють вони.
Іван Франко
"Не забудь, не забудь...", 1882
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Гроші — гарний слуга, але поганий хазяїн.
Френсіс Бекон - Гроші не пахнуть, тому що їх відмивають.
Юрій Беляйчев - Гроші не пахнуть.
імператор Веспасіан - Ґрунтовно розвинений економічний спад змусить проявитися самі непривабливі речі. Існує старий ринковий вислів: "Криза розкриє те, чого не зможуть знайти аудитори".
Пилип Когган - Даремно говорити: "Ми робимо усе, що можемо".Треба зробити те, що необхідно!
Уінстон Черчіль
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо вас дуже просять висловити свою думку, – це означає, що вона вже відома.
Олександр ПЕРЛЮК - Якщо жінка мовчить, – це перша ознака того, що зараз вона щось скаже.
Олександр ПЕРЛЮК - Розумного одразу видно, дурного одразу чутно.
Олександр ПЕРЛЮК - Холостяк – це мужчина, замучений щастям.
Олександр ПЕРЛЮК - Ми б так багато не говорили, якби нас не чекало стільки справ.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- А все ж твоя втіха — поплакати стиха,
Згадавши веселий свій край.
Іван МАНЖУРА
"Лелії", 1889 - Ні, хоч дуже я люблю
Україну-неньку,
А сидітиму собі
Краще потихеньку.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Переляканий", 1892 - Він українець — це запевне,
Бо хвалить сало й галушки
Та ще вишиванії дома
Бере він на ніч сорочки.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Українець", 1892 - Та вірую, що хрест мій не безплодний,
Що хрест отой — бездольний люд спасе,
Запинить певно стогін всенародний,
Вітчизні щастя принесе!
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Сучасникові", 1894 - І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
Леся УКРАЇНКА
"І все-таки до тебе думка лине...", 1895
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
