Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...правдиве начало скрізь живе...Через те воно не частка і не складається з часток, але ціле...
Григорій СКОВОРОДА - Нi про що не турбуватися, ні за що не переживати – значить не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – це рух.
Григорій СКОВОРОДА - Наскiльки трудне все те, що непотрiбне дурне! Наскiльки легке і солодке все, що істинне і потрiбне.
Григорій СКОВОРОДА - Не знайдеш дня без темряви і свiтла, а року без зими і тепла...Не знайдеш і стану, щоб iз гiркого та солодкого не був змiшаним... Так весь світ складається... Протилежнe протилежному сприяє.
Григорій СКОВОРОДА - Видно, що життя живе тоді, коли думка наша, люблячи істину, любить висліджувати стежинки її, і, зустрівши око її, торжествує і радіє з цього незаходимого свiтла.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Як у житі кукіль, то хлібові покій, а як звонець, то йому кінець.
- Як часто за шапку береться, то не скоро піде.
- Якщо гарба перестане возити дрова, то сама піде в піч.
- Я такий, як хліб м'який.
- Аби дубки, а берізки будуть.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Сій вчасно - вродить рясно.
- Сонце гріє, сонце сяє - вся природа воскресає.
- Сухий березень, теплий квітень, мокрий май-буде
- Травнева роса краща вівса.
- Травневий дощ все одно, що з грибами борщ.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Редактор про телесценарій: "Нам не треба, щоб це було добре. Нам треба, щоб це було в четвер".
Денніс Норден. - Редактор сприймав гумор і заперечував сатиру. Йому було притаманне лише почуття гумору.
Володимир Голобородько. - Режисер — людина з душею поета й волею капрала.
Анджей Вайда. - Режисер на знімальному майданчику посідає те саме місце, що й головний екзаменатор на кваліфікаційному іспиті.
Вальтер Беньямін. - Режисери є двох видів: одні думають, що вони боги, інші знають це точно.
Ретта Х'юз.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Можна прострелити мозок,
Думки ж не вбить! Василь СИМОНЕНКО - Той ніколи не доскочить слави,
Хто задля неї на землі живе. Василь СИМОНЕНКО - Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся І вмреш! Василь СИМОНЕНКО - Вічна мудрість простої людини
В паляниці звичайній живе. Василь СИМОНЕНКО - Запізніле каяття завжди схоже на позерство.
Василь СИМОНЕНКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Дві великі творчі сили в житті кожного народу — народність і територія стрінулися саме на порозі історичного життя нашого народу й утворили пер-
- шу підставу дальшого розвою його.
Михайло Грушевський "Історія Украіни-Руси", 1898 - Можу ярмом її звати,
Можу її проклинать, Але й прокляту народність Не перестану кохать. Агатангел Кримський "Вчора балакав...", 1898 - Ми визнаємо, що наш народ теж перебуває у становищі зрабованої нації.
Микола МІХНОВСЬКИЙ "Самостійна Україна", 1900 - Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий! Іван ФРАНКО "Мойсей", 1905
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|