Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Нiхто бiльшої любовi не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзiв своїх
Євангеліє від св. Івана - Мертвий сорому не має.
«Повість минулих літ» - Якщо хтось на цьому світі бідний - то буде й на тому, якщо хто багатий тут – то буде і там.
«Повість минулих літ» - Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути.
«Повість минулих літ» - Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.
«Повість минулих літ»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не пізно вчитися і в шістдесят.
Япон. - Не позичай тому, кого любиш.
Япон. - Не помічати своїх недоліків — страшніше всіх інших недоліків.
Ірано-таджикський вислів - Не рядися бараном, бо ще вовк з'їсть.
Білорус. - Не сердься, як хтось сміється.
Не смійся, як хтось плаче. Євр.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Поживився, як пес макогоном.
- Поживився, як пес мухою.
- Поживився, як сірко паскою.
- Позеленів, як трава.
- Поїхала, наче гілка з дерева відірвалася.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Вроджених брехунів і поетів не буває.
Оскар Уайльд. - Все вже описане. На щастя, не про все ще подумано.
Станіслав Єжи Лец. - Все витримає папір, але не читач.
Жозеф Жубер. - "Все геніальне — просте", — говорила амеба.
Михайло Генін. - Все давно вже сказано, але оскільки ніхто не слухає, доводиться постійно повертатися назад і повторювати все спочатку.
Андре Жид.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Життя – свято буття.
Володимир ЧЕРНЯК - Лише коли ризикуєш, відчуваєш, що живеш.
Володимир ЧЕРНЯК - Так не можна жити до тих пір, поки так можна.
Володимир ЧЕРНЯК - Маємо те, за що нас мають.
Володимир ЧЕРНЯК - Від життя можна сховатися лише в могилі.
Володимир ЧЕРНЯК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь! Догоряють українські ватри, догоряє український весь край... Василь СТУС "Даждь нам, Боже, днесь!", 1977 - Людино, що твої водіння,
віками значені сліди? Оце впокоєне струміння прозрінь, радіння і біди. І що усі твої напасті, і сподівання, і жалі, як по Вітчизні вічні страсті горять, як зорі на шпилі. Василь СТУС "Земля гойдається...", 1977 - Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
У чорній стужі сонце України, а ти шукай — червону тінь калини, на чорних водах тінь її шукай. Василь СТУС "Пам'яті Алли Горської", 1977 - Верни до мене, пам'яте моя,
Нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом серце солов'я в гаю нічному. Василь СТУС "Верни до мене, пам'яте моя...", 1977 - За обрієм обрій, за далями далі, -
допоки напруглий не вигасне день, — погребли тополі в глибокій печалі своїх калинових, вишневих пісень, бо вже ослонився безокрай чужинний, і гнеться в жалобі кривавий розмай. Прощай, Україно, моя Україно, чужа Україно, навіки прощай! Василь СТУС "Остання пісня", 1977
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|