Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Істина єдина, а брехня багатолика.
Богослов - Коли хтось мовчить щодо істини, уподібнюється тому, хто золото закопує.
Євгарій - Міра гирею, а істина мудрими словами перевіряються.
Плутарх - Неправда іноді на добро, якщо на користь вона глаголячим, а душі – не пакостить.
Харіклей - Істинна хула краща за лицемірну славу.
Феофілакт
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Скаче, наче скакелюха.
- Пнеться (або: скаче), як жаба на купину.
- Уже прийшли яничари (як прийдуть діти і пустують).
- Надокучила сарана.
- Дітям Бог подушки стелить.
– ... а старому хоч би соломки підстелив.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Весна кличе в поле.
- Весна красна квітками, а осінь - пирогами.
- Весна ледачого не любить.
- Весняний день рік годує.
- Весняне сонце як дівчини серце.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- До аналізу наших помилок завжди залучали їх творців, а не жертв.
Олег Келлер. - До двох лих гоголівської Росії тепер додалися ще три: лупа, карієс і критичні дні.
Андрій Вансович. - До журналу мод додавали викрійки з бюджету.
Олександр Ботвинников. - До його мовчання варто прислухатися.
Н. Тараканов. - До кіно треба ставитися не як до шматка життя, а як до шматка торта.
Альфред Хічкок.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить.
Микола КУЛІШ - Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
Микола КУЛІШ - Оживить живеє слово рідну Україну.
Пантелеймон КУЛІШ - Не можна, мабуть, інакше, як тілько горем та бідою довести людей до розуму.
Пантелеймон КУЛІШ - Святе слово – рідна мати;
Єсть іще святиня,
Вища, Богові миліша –
Рідная Вкраїна.
Пантелеймон КУЛІШ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- — Червона калиночко, чого в лузі стоїш?
Чи сухи боїшся, чи ягід жалуєш?
— Сухи не боюся, ягід не жалую,
Стала та й думаю,
Як зацвісти маю.
Народна пісня - Ой казав же ти, кленів листочку,
Що не будеш падати,-
А тепер падеш, земельку криєш,
Тяжку зимоньку чуєш.
Весільна пісня - Ні моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло,
Ні моя дунайськая вода твоїх козаків не забрала.
Їх турки не постріляли, не порубали,
До города-царя в полон не забрали.
Всі мої квіти луговії і низовії пониділи,
Що твоїх козаків у себе не виділи.
"Дума про розмову Дніпра з Дунаєм" - Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сади розцвіли і солов'їв навели.
Григорій СКОВОРОДА
"Весна люба, ах, прийшла!", 1760-і рр. - Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як болить моє серце, а сльози не ллються.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Наталка Полтавка", 1819
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
