Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- На звивистих шляхах, по горбах i через глибокi рови мчить недосвiдчений вершник, якщо вiн погано править конем.
Григорій СКОВОРОДА - Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володiє.
Григорій СКОВОРОДА - Як хто посiє в юностi, так пожне в старостi.
Григорій СКОВОРОДА - Найкраща помилка та, якої допускаються у навчаннi
Григорій СКОВОРОДА - Блаженство буде там, де є приборкання пристрастей, а не їхня вiдсутнiсть.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не той пяний, що наперед падає, а той пяний, що назад падає.
- Не той пяниця, що пє, а той що впивається.
- Не вино, лиш пянство прокляте.
- Пяниця — проспитья, а дурень — ніколи.
- Тверезому можна з пяним жити.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Товста, як гора.
- Товстенький, як пеньок.
- Товстий, як бичок.
- Товстий, як кабан.
- Товчеться, як Марко по пеклі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Жінки люблять не героїв, а переможців.
Робер Бове - Жінки люблять не переможців, а їхні трофеї.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Жінки люблять обіцянки, чоловіки — надії.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Жінки люблять переможених, але зраджують їм з переможцями.
Теннессі Уільямс - Жінки люблять розумних, коли ті дуріють від любові.
Аркадій ДАВИДОВИЧ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Блаженніший той, хто світ розсудком возлюбив,
Хто в серці почуття героївські голубить І розумом своїм увесь оддався їм. Пантелеймон КУЛІШ - Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся.
Пантелеймон КУЛІШ - Нема в світі кращої одежини, як наша проста свита.
Пантелеймон КУЛІШ - Знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім’ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обогріє та й не освітить її так, як ми самі.
Пантелеймон КУЛІШ - Згине срібло, згине злото,
Занедбаються клейноди, Тільки правда на Вкраїні По вік вічний не загине, Тільки правда, права-воля
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Мистецтво починається з чесності... Чесність — чеснота митця, але вона — тільки передумова.
Юрій ШЕРЕХ "Про чесність і про правду", 1956 - Тьмяно горять спокійні лампади,
голос хрустить наддертим крилом. Твої слова — глибока стежка, якою часом проходить Бог. Женя Васильківська "Поет", 1959 - Я — за чисте мистецтво,
А мистецтво чисте тоді, Коли роблять його І руками, й думками чистими. Віталій Коротич "Чисте мистецтво", 1961 - Поезія — рідна сестра моя.
А правда людськая — наша мати. Ліна КОСТЕНКО "Доля", 1962 - Є вірші — квіти.
Вірші — дуби. Є іграшки — вірші Є рани. Є повелителі і раби. І вірші є — каторжани. Крізь мури в'язниць, по тернях лихоліть — ідуть, ідуть по етапу століть... Ліна КОСТЕНКО "Є вірші", 1962
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|