Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Довго сам учись, коли хочеш навчати інших.
Григорій СКОВОРОДА - Немає години, непридатної для занять корисними науками, і хто помiрно, але постійно вивчає предмети, корисні як в цьому, так і в майбутньому життi, тому навчання – не труд, а втіха... Хто думав про науку, той любить її, а хто й любить, той ніколи не перестає учитись, хоча б зовні вiн i здавався бездіяльним.
Григорій СКОВОРОДА - Хворий смак твій – тим поганий і суд твій.
Григорій СКОВОРОДА - Вiрно, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, анiж батько, коли карає, що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
Григорій СКОВОРОДА - [Любов] ... є джерело всього життя...
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Час— це гроші. Через дорогу навприсядки.
- Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.
- Чує дзвін, та не знає, звідки він.
- Чужа душа – темний ліс.
- Чужа хата – гірше ката.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Держиться, як пісок на вилах.
- Десь дівся, як у воду впав.
- Десь узявся, як із землі виринув.
- Дзвенить, немов у бочці.
- Диба, мов муха по сметані.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Той, хто бреше, не уявляє трудності своєї задачі, бо він змушений буде ще двадцять разів збрехати, щоб сховати першу брехню.
Олександр Поп - Той, хто говорить ми, не має на увазі себе.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Той, хто змінює жінок, як рукавички, звичайно, задовольняється колишніми у вживанні.
Хенрік Хорош - Той, хто любить самітність, або дикий звір, або Господь Бог.
Френсіс БЕКОН - Той, хто має вуха, нехай зтрусить з них передвиборні обіцянки! А. Нікітін
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Інфузорії розмножуються діленням: я — тобі, ти — мені.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Відзначилися: пасуть задніх попереду всіх.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Скажи мені, хто твій ворог, і я дізнаюсь, хто мій друг.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Власну думку мав, але не поділяв.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Знайшли спільну мову: перейшли на нецензурні слова.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Павло ТИЧИНА "Арфами,, арфами...", 1914 - Квітчастий луг і дощик золотий.
А вдалині, мов акварелі, — Примружились гаї, замислились оселі Ах, серце, пий! Повітря — мов прив'ялий трунок. Це рання осінь шле поцілунок Такий чудовий та сумний. Павло ТИЧИНА "Квітчастий луг...", 1915 - Ой не крийся, природо, не крийся,
Що ти в тузі за літом, у тузі. Павло ТИЧИНА "Ой не крийся, природо..." - Гаї шумлять —
Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся — дивуюся, Чого душі моїй так весело. Павло ТИЧИНА "Гаї шумлять...", 1918 - Я чую пісню, мов крізь сон
Далекий Черемош гуркоче; Мені вчувається щоночі Той шелест листя, шум сосон. Дмитро Загул "Я чую пісню", 1919
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|