Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Воля протилежна бажанню і являє собою розумне збудження.
Зенон - Все береться від праці.
Соломон. - Все своє життя ми тільки й робим, що берем в борг у майбутнього, щоб сплатити сучасному.
М. Сафір. - Все, колись народжене, приречене на загибель.
Салюстій, давньоримський історик (85-35 рр. до н.е.) - Всякий чує лише те, що розуміє.
Плавт.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Умер Хома — й добра нема.
- Умів там влізти, та не міг перескочити.
- Упав так, що аж носом заорав.
- Упав, як міх з воза.
- Уродила мама, що не прийма й яма.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть Неначе п'яний очерет Без вітру гнеться. Тарас Шевченко "І небо невмите, і заспані хвилі...", 1848 - За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою,
- Мов мати дитину.
Очам любо. Тарас Шевченко "За сонцем хмаронька пливе...", 1849 - Верховино, світку ти наші
Гей, як у тебе та мило! Як ігри вод, плине тут час, Свобідно, шумно, весело. Микола Устиянович Верховинець", 1889 - Ходжу берегами,
Та й не находжуся; Дивлюсь на сади зелені, Та й не надивлюся. Пантелеймон Куліш "Lago Маggirе", 1862
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- У кожній людині є щось від усіх людей.
Георг Крістоф Ліхтенберг - У кожній людині схована мудра сила будівельника, і потрібно їй дати волю розвитися й розцвісти.
Максим ГОРЬКИЙ - У людини з відкритою душею і обличчя відкрите.
Фрідріх ШИЛЛЕР - У людині гарні лише юні хвилювання і зрілі думки.
Жубер - У людині є різні прагнення й задатки, і призначення кожного з нас – розвити свої задатки в міру можливостей.
Йоганн Готліб ФІХТЕ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Скільки джерел знань замулило болото наживи!
- Алгебра слави: невідомі величини прагнуть стати відомими.
Юрій РИБНИКОВ - Народжений повзати шукає в науці лазівки.
Юрій РИБНИКОВ - Вік живи — вік учися жити.
Юрій РИБНИКОВ - Історика все життя переслідують тіні минулого.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Вінки смерті в'ють.
Лавро Миронюк "Стали чорні виночерпи...",1920-1940 - Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Умру, а жить не перестану,
Любов'ю буду вічно тліть... Важким я колосом устану Із грудки рідної землі. Михайло СИТНИК "Умру, а жить не перестану...", 1946 - Земля, з дитинства рідна! Як її
старим покинути й піти в чужину, а потім горювати: любий сину, якби-то знов побачити її! Якби побачити в секунду смертну здаля, хоч раз один; дитячі втіхи згадати й принести життя, як жертву, й лягти в землі чужій, од горя тихій. Василь Барка "Апостоли", 1946
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|