Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ніхто, хто у гріхах живе, хай у відчай не впадає. Відомо ж бо, що обкопування і присаджування змінюють посаджене єство, а душевний устрій може стримувати всяку недугу.
Біант - Мудрому мужу не гідно каятися, а – промислити.
Епіхарм - Кожен, хто чинить гріх, раб гріха.
Євангеліє - Благі Благим споконвічно створені були, так і грішні злими.
Сирах - Розум не викорінює пристрасті, але їй супроти виться.
Йосип
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Живий — живе думає.
- Вола имають за роги, а чоловіка за слова.
- Чоловік учиться до смерти.
- Проти вітру тяжко дути.
- На свої роки має розуму й на двох.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Вечоріє і темніє,
По землі лягає мла, І не зійде срібний місяць: Хмара небо затягла. Яків Щоголів "Вечір", 1887 - Гей, ти, степ широколаний,
Мій килиме сріблотканий! Розпростерся ти широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! Іван Манжура "Степ", 1890 - Гетьте думи, ви, хмари осінні!
Тож тепера весна золота! Леся Українка "Соntrа sреm sреrо!", 1890 - Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі! Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною І в серці нестерпнії болі. Іван Франко - "Безмежнеє поле в сніжному завою..."
Блакитне небо, мов дугасте море, Безоднею самітною стоїть. Під сонцем степ, козацьке Дике Поле, Огнем переливається-жахтить. Пантелеймон Куліш "Степ опівдні", 1893
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Інші розумники беруть собі дружин подурніше, і завжди виявляються пошитими в дурні.
Семюел Джонсон - Іронія — зброя слабких. Сильні світу цього не мають прав на неї.
Хуго Штейнхаус - Іронія — образа, вбрана у форму компліменту.
Едуард Уіппл - Іронія — остання стадія розчарування.
Анатоль Франс - Іронія — соромливість людства.
Жуль Ренар
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Скільки олігархи зробили для народу — контрольно-ревізійним органам і за сто років не підрахувати!
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки політики повинні хитрувати, лукавити, напускати туману, щоб людям стало все зрозуміло?
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки правильним курсом не йди, все одно доведеться його змінювати.
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки треба мати грошей, щоб щастя було не в них?
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки треба накрасти мільйонів, щоб відчути звичайне людське щастя?
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Старий московський централізм виступає тут ще раз перед нами під маскою більшовизму.
Михайло Грушевський "Очищення огнем", 1918 - З прокляттям в небо устає
новий псалом залізу. Павло ТИЧИНА "Псалом залізу", 1920 - Та страшно, страшно жить минулим...
Будучина — сліпий туман - Над мертвих днів глухим намулом Ховає вогники оман. Євген МАЛАНЮК "Лист", 1923 - Ні, ні! Прийдешнє — не казарма,
Не цементовий коридор! Максим Рильський "Ні, ні! Прийдешнє — не казарма...", 1923 - Харків, Харків, де твоє обличчя?
До кого твій клич? Угруз ти в глейке многоріччя, темний, як ніч. Павло ТИЧИНА "Харків", 1923
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|