Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Будучи при владі, не бери на посади коло себе лукавих людей, бо в чому вони грішать, за те звинуватять тебе.
Солон. - Будь сам собі другом.
Піфагор. - В мужності два головних прояви: зневага до смерті і зневага до болю.
Цицерон - В страху більше зла, ніж в самому предметі, якого бояться.
Цицерон - Важко розумному довгу розмову вести з недоумком.
Але й мовчати весь час – вище за людську могуть.
Феогнід
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Багато, як за гріш маку.
- Багацько, як за копійку часнику.
- Як шилом борщу.
- За гріш казки. За Антонову слезу.
- Легко, як з роси і води.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Держись, Хома, іде зима!
- До завірюхи треба кожуха.
- Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно.
- Зима з снігами - літо з хлібами.
- Зима засніжена - літо дощове.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Він мислитель. Це значить, що він уміє сприймати речі простіше, ніж вони є.
Фрідріх НІЦШЕ - Хворі на лихоманку бачать лише примари речей, а ті, у кого нормальна температура, – лише тіні речей; при цьому і ті, й інші мають потребу в однакових словах.
Фрідріх НІЦШЕ - Він самотній і позбавлений усього, крім своїх думок: що ж дивного у тому, що він часто ніжиться і лукавить з ними, і смикає їх за вуха! – А ви, грубіяни, говорите – він скептик.
Фрідріх НІЦШЕ - Віра в причину і наслідок коріниться в найсильнішому з інстинктів: в інстинкті помсти.
Фрідріх НІЦШЕ - Хто відчуває несвободу волі, той душевнохворий; хто заперечує її, той дурний.
Фрідріх НІЦШЕ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- І який мужчина не мріє обезсмертити своє ім’я стрибками в гречку?
Микола СЛЬОЗКО - Істина не бреше, брешуть люди.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Історію найчастіше переписують не для того, щоб знати правду про вчора, а щоб
- Коли баран за кермом, навіть вовкам страшно.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Коли звучать фанфари, чекайте на політсцені фанфаронів.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я не одинокий, я не сиротина,-
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? — гріх, душа жива!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова,
Щоб виливать журбу, сльози.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Теплий кожух, тілько шкода —
Не на мене шитий,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.
Далебі, правда!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841 - Може, верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.
Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чигирине, Чигирине...", 1844
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
