Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- У Книзі Велеса стрінемося з невідомим в офіційних історіях ствердженням, що Аскольд і Дир, будучи чужими князями-узурпаторами в Києві, першими прийняли з Греції християнство та, пробуючи накинути його Києву, були вбиті громадянами Києва саме за цю спробу заведення чужої віри у столиці старинної Русі-України.
Володимир ШАЯН,
Віра Предків Наших - Українська героїчна література не тільки не зачинається з приходом християнізму, але навпаки, вона з його приходом кінчається.
Володимир ШАЯН,
Віра Предків Наших - Усяк Рід мав Чурів і Пращурів, які померли перед віками. Тим Богам почитання маємо дати, і од них радощі маємо.
Велесова Книга (38-А). - Це душі Пращурів наших од Іру дивляться на нас і там від жалю плачуть, і дорікають нам, що не берегли ми Прави, Нави і Яви, не берегли Богів, та ще й глузували. Це істинно, що не достойні бути Дажбожими внуками.
Велесова Книга (1). - Якоже видіти не дав Богдаждь будучину смертним, тож восхвалимо премудрість Його, а старе спом’янемо, і що відаємо – речемо.
Велесова Книга (38-А).
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Два рази гостям рад: раз, що приїхали, а раз, що від'їхали.
- Два хитрих мудрого не переважать.
- Дві баби й сорока — то вже ярмарок.
- Дві господині в хаті не дадуть ради кошеняті.
- Двічі дає, хто вчасно дає.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ходить, як мокра курка.
- Ходить, як неживий.
- Ходить, як овечка, а буцькає, як баран.
- Ходить, як панна.
- Ходить, як переляканий.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Образ може замінити опис.
Людвіг Вітґенштейн. - Образ може зображати стосунки, яких не існує.
Людвіг Вітґенштейн. - Образ також має кидати свою тінь на світ.
Людвіг Вітґенштейн. - Образлива істина аніскільки не вища за образливу брехню.
Марк Твен. - Обрій — це конкретне втілення наших задумів.
Геннадій Малкін.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Діти бувають такими самостійними, що навіть забувають, чи були в них батьки.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Для декого і гастроном уже музей.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Для того, щоб багаті поділилися з бідними, у держави коштів не вистачить.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Доки «Я» дістанеться до «А», по стількох головах воно потовчеться! Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
- Досягти з жінкою компромісу в суперечці — це означає прийняти її умови своєї капітуляції.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Безсила є та ідея, яка обмежується лиш "альтруїзмом" до себе, а позбавлена "скаженої злоби" проти чужого світу.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926 - Лиш плекання нової волі врятує нас!
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926 - Нації творяться перемогами або нещастями, психологічно спільними для всіх членів одного національного колективу.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ
"Листи до братів хліборобів", 1926 - Майстер корабля.
Юрій Яновський
Назва роману, 1927 - Гнида розкошує на нашій прекрасній планеті.
Гряде царство гниди, якому не буде кінця.
Іван Дніпровський
"Листи", 1927
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
