Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Час — зразок вічності, що рухається.
ПЛАТОН - Час — кращі ліки від суму, він сам лікує душевні рани.
Ахілл Татій - Час — найдорогоцінніший з усіх коштів.
Теофраст - Час змінюється, а разом з ним змінюємося ми.
ОВІДІЙ - Часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними.
Квінт Горацій Флакк
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не видав хтось кислого, та в рощину впав.
- І то, і долото, (як говорять, що їм треба багато діла робити).
- Круть-верть, в черепочку смерть.
- Сидить, як на ножах.
- Бігає, як опарений.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Бистрий, як куля.
- Бистрий, як муха в окропі.
- Бистрий, як стріла.
- Бігав, мов кручена ярка.
- Бігає, висолопивши язика, як пес.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Горе народу, якщо рабство не змогло його принизити, такий народ створений, щоб бути рабом.
Петро Чаадаєв - Горе можна пережити на самоті, але радість – щоб пізнати її повною мірою – потрібно розділити з іншою людиною.
Марк ТВЕН - Усе зношується, навіть горе.
Гюстав ФЛОБЕР - Коли відвідає тебе горе, глянь навколо й утішся: є люди, доля яких ще тяжча ніж твоя.
ЕЗОП - Ми самі собі складаємо і пісні і долі, і горе тому, хто обсмикає невчасно нас.
Булат Окуджава
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Поетичність місячного світла походить із того, що при місяці навіть абияке жіноче обличчя видається гарним.
Володимир ДЕРЖАВИН - ...Посилання на громадський (національний, суспільний, релігійний тощо) обов’язок – це останній засіб саморятунку для чоловіка, як от для жінки – сльози.
Володимир ДЕРЖАВИН - ...Не личить джентельменові соромитись власних емоцій.
Володимир ДЕРЖАВИН - Коли доросла людина тимчасово падає в дитинство, то в чоловіка це зветься героїзм, в жінки – істерія.
Володимир ДЕРЖАВИН - Людина навчається цінити дружбу лише тією мірою, якою втрачає надію знайти її в стосунках між чоловіком і жінкою.
Володимир ДЕРЖАВИН
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова, Щоб виливать журбу, сльози. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Теплий кожух, тілько шкода —
Не на мене шитий, А розумне ваше слово Брехнею підбите. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.
Далебі, правда! Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841 - Може, верну знову
Мою правду безталанну, Моє тихе слово. Може, викую я з його До старого плуга Новий леміш і чересло. Тарас ШЕВЧЕНКО "Чигирине, Чигирине...", 1844 - Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає — Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують. Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...", 1845
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|