Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Кожен, хто робить лихе, ненавидить свiтло i не приходить до свiтла, щоб не зганено вчинкiв його. А хто робить за правдою, той до свiтла йде, шоб дiла його виявились, бо зробленi в Бозi вони.
Євангеліє від св. Івана - Хто iнший сiє, а хто iнший жне.
Євангеліє від св. Івана - Не судiть за обличчям, але суд справедливий чинiть.
Євангеліє від св. Івана - Правда вас вiльними зробить.
Євангеліє від св. Івана - Хто в темрявi ходить, не знає, куди вiн iде.
Євангеліє від св. Івана
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Вино й горілку полюбив – честь загубив.
- Вино й розумного чоловіка робить дурнем.
- Вино людину веселить, а потім честі лишить.
- Вино не стільки рум’янить, скільки дурманить.
- Вино полюбив – сім’ю загубив.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Малює, як художник.
- Манить, як горобця на полову.
- Манить, як кота мишею.
- Материне серце, як літнє сонце.
- Мачусі жалко дитяти, як бикові теляти.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Твій сусід — твій учитель.
Єгипетська приказка - Той вчитель хороший, чиї слова не розходяться з ділом.
Катон Старший (Марк Порцій Катон Цензор, 234—149 рр.. до н.е., римський політичний діяч) - Той, хто не пам’ятає абсолютно власного дитинства, — поганий вихователь.
Марія фон Ебнер-Ешенбах (1830—1916, австрійська письменниця) - У вихованні вся справа в тому, хто вихователь.
Дмитро Писарєв (1840—1868, російський філософ і літературний критик) - У моїх знаннях є прогалини, бо я соромився запитувати людям, що стояли нижче мене. Тому я хочу, щоб мої учні не вважали для себе негожим звертатися з усіх питань і до тих, хто стоїть нижче за них. Тоді їх знання будуть більш повними і досконалими.
Абу-ль-Фарадж (1226—1286, сірійський учений, письменник і лікар)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Заручником бути небезпечно — визволителі знищать.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Застій виробництва, спад економіки, зростання цін на продукти та товари ширвжитку — це ноу-хау, як зберегти ресурси для майбутніх поколінь.
Йосип БІЛОСКУРСЬКИЙ - Збираючись на Канари, пам’ятай про нари!
Борис РЕВЧУН - Зведення кінців з кінцями — це таке зведення, котре, хоч як дивно, нескінченне.
Мирослав МИЛОРАДОВИЧ - Звільнення території від бандитів бандитами — загарбання не менш жорстке.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не спиться... Знов чорнії думи
Обсіли, мов галич, мене...
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"Не спиться", 1902 - Розжалобилася душа
У смутках непомірних,
Що збулась радості життя
І що опущена сама
Йде по полях безмірних.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Finalе", 1902 - Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,
І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...
Микола ВОРОНИЙ
"Vae victis", 1904 - Приступи, подивись і на путь мене справ,
Роз'ясни мені хвилі тривоги!
Я втомився, охляв, серед шляху пристав
І тривожно шукаю дороги.
Петро Карманський
"Як побачиш сліпця...", 1906 - Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз.
Задума квилить, шовкові вії
Срібляться ясним брильянтом сліз.
Петро Карманський
"Ой люлі, смутку!", 1906
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
