Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли є червiнець, навiщо бажати, щоб i гаманець був золотий.
Григорій СКОВОРОДА - Плаває нещасливо той, хто не вмiє досягти гаванi.
Григорій СКОВОРОДА - Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче. Зненавидь глупоту: тодi хоч i дурний, а будеш у числi блаженних.
Григорій СКОВОРОДА - Нащо ж мені докоряти,
Що в селі родила мати? Нехай у тих мозок рветься, Хто високо в гору дметься. Григорій СКОВОРОДА - ...істина є безначальна.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- П’яного і бджоли не люблять.
- Павук шука отруту, а бджола – мед.
- Пасіку бережи від двоногих ведмедів.
- Пили-їли гомоніли, як до бджілок – поніміли.
- Працьовита бджола має вік короткий та велику шану.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Горить, як за умерлого душу.
- Горить, як мокре.
- Горить, як сухе листя.
- Горілка, як гарна дівка, хоч кого підведе.
- Горілочка, як дівочка, зведе хлопця, як дідочка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- У недосвідчених дівчат можна багато чому навчитися.
Джованні Казанова - У неї був тільки один недолік – вона знала, що вона досконала.
Зарубинський - У неправди короткі ноги, але часто дуже миле личко.
М. Путінковський - У нещасті доля завжди залишає дверцята для виходу.
Мігель СЕРВАНТЕС - У нормальній жіночій біографії — до тридцяти років хронологія, після тридцяти міфологія.
Дон-Амінадо
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Концепція москальства: «Чужого нам не треба, але своє візьмемо, чиє б воно не було».
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Коробка для піци квадратна. Сама піца кругла. А її порції трикутні. І це — реальність, на яку мусимо зважати.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Корупціонерами називають не тих, хто бере хабарі, а тих, хто на них попався.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Країна багатіє людьми, які живуть за межею бідності.
Анатолій МАКСИМЕЦЬ - Краще гір можуть бути тільки золоті гори.
Микола ПАСЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Думи мої, думи мої,
Де ви подівались, Нащо мене покинули, Чому одцурались? Михайло Петренко "Думи мої...", 1848 - Не для людей, тієї слави,
Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! Тарас ШЕВЧЕНКО "Не для людей, тієї слави...", 1848 - А на громаду хоч наплюй!
Вона — капуста головата. Тарас ШЕВЧЕНКО "Хіба самому написать...", 1849 - Нехай як буде, так і буде.
Чи то плисти, чи то брести. Хоч доведеться розп'ястись! А я таки мережать буду Тихенько білії листи. Тарас ШЕВЧЕНКО "Лічу в неволі дні і ночі... ", 1850 - Єсть нерушимий закон правди в душі у всякого поета; не здолає поет самохіть підняться вгору душею: підіймає його дух його плем'я.
Пантелеймон КУЛІШ "Листи", 1857
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|