Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Hе можна жити приємно, не живучи розумно, морально й справедливо. І навпаки, не можна жити розумно, морально й справедливо, не живучи приємно.
ЕПІКУР - Багатий не той, хто багатий, а той, хто знає, скільки йому потрібно”.
Луцiй Анней СЕНЕКА - Багато говорити і багато сказати — не є те ж саме .
CОФОКЛ - Багато особистостей, подібно неопрацьованим алмазам, мають блискучі риси, сховані під брутальною зовнішністю.
ЮВЕНАЛ - Бажання — так називається ріка, у якій замість хвиль — мрії, замість води — спрага; причаївся в ній крокодил пристрасті, а над нею кружляють ворони турбот.
Бхармріхарі
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хвалився заєць вовка з’їсти, якби не кістки.
- Хвалила себе гречана каша, що добра вона з маслом.
- Хвалилась калина, що з медом солодка.
- Хвалилась, хвалилась, поки не звалилась.
- Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Знає, як своїх п'ять пальців.
- Знається, як свиня на перці.
- Знайшов, як дома взяв.
- Знайшов, як сокиру під лавою.
- Знаю його, як облупленого.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Майбутнє дівчини — не в руках її матері.
Джордж Бернард ШОУ - Мене називають феміністкою всякий раз, коли я говорю що-небудь таке, що не відповідає ролі домашньої постілки або повії.
Дейм Ребекка Уест - Ми, жінки, любимо щирих чоловіків, котрі говорять про нас те, що ми думаємо.
Дороті Паркер - Молоду жінку підстерігають тисячі небезпек, але тільки трохи з них роблять дійсну приємність.
Яніна ІПОХОРСЬКА - Мрія жінки — бути жінкою мрії.
Е. Севрус
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Народ, який звик до невільницького розуміння Справедливості, боротися за волю не здатний.
Лев СИЛЕНКО - По-чужому осправедливлений народ не є народом – є людністю без власного духовного обличчя.
Лев СИЛЕНКО - Хто по-чужому справедливий, той по-рідному несправедливий.
Лев СИЛЕНКО - Якщо людина зрадила чесність, якою дорожила, то це означає, що вона зрадила себе.
Лев СИЛЕНКО - Краще вмотивований той погляд, який моральніший.
Лев СИЛЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Весно — слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю!
Вода шумить у сто потоках,
що з дна сріблистим мохом сяють.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"До весни", 1934 - На кичерах сивасті трави,
черлений камінь у ріці.
Смолиста ніч і день смуглявий,
немов циганка на лиці.
Розсміяні палкі потоки,
немов коханці до дівчат,
злітають до долин глибоких,
що в сивій мряці тихо сплять,
і куриться із квітів запах,
немов з люльок барвистих дим.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про співучі двері", 1934 - Листар носив листи зелені,
листи шуміли. Ех, весна!
Плету пісні на веретені
про молодість, що промина.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про ключі від кохання", 1934 - Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Автопортрет", 1934 - Спливає ранок. Милостивий Бог
Підніс долоні над хати й поля.
Богдан Нижанківський
"Ясніє день...", 1942
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
