Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Дівчина погубляє красу свою перелюбством, а муж мужність свою – грабіжництвом.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА - Не муж між мужами, якщо ним жона володіє.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА - Не дивись у дзеркало, бо уздрівши потворність лиця свойого, ще гіршою станеш.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА - Добра-бо жона – вінець мужу свойому без печалі, а погана – люта печаль і руїна домові.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА - Хробак дерево тлить, а погана жона мужа свойого дім губить.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Гай-гай! добрий край, та лиха година з вами.
- Біда Україні: і з відси горяче, і з відти боляче.
- Панувала і я колись на широкім світі.
- Заїхав за Дунай, тай до дому не думай.
- На Поділю хліб на кіллю, а ковбасами плоти городжені.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Голос, як у цимбал, а сам, як шакал.
- Голосить, як по мертвому.
- Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня.
- Голосочок, як дзвіночок.
- Голубе, як небо.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Наша подяка іноді буває настільки великою, що, розплачуючись з друзями за зроблене нам добро, ми ще залишаємо їх у боргу.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Наша щирість здебільшого викликана бажанням поговорити про себе і показати свої недоліки у вигідному для нас світлі.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Наше каяття – це, звичайно, не стільки жаль про те, що ми вчинили, скільки острах зла, яке можуть заподіяти нам у відповідь.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Наші чесноти – це найчастіше по-мистецьки переодягнені вади.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Невелике лихо – прислужити невдячному, але велике нещастя – отримати послугу від негідника.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Отруту для володаря розчиняють у нектарі лестощів.
Андрій КОВАЛЬ - Не можна все виграти, але можна все програти.
Андрій КОВАЛЬ - Ніщо так не компрометує деспота, як милосердя.
Андрій КОВАЛЬ - Хоч би куди людина йшла, вона завжди опиняється на роздоріжжі.
Андрій КОВАЛЬ - Не всі вітрила витримують силу попутного вітру.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ти зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько,
Най розпука та й лютая
- Вирве ми серденько.
Маркіян ШАШКЕВИЧ
"Розпука", 1837 - Скажи мені правду, мій добрий козаче,
Що діяти серцю, коли заболить,
Як серце застогне і гірко заплаче,
І дуже без щастя воно защемить?
Олександр Афанасьєв-Чужбинський
"Є. П. Гребінці", 1841 - І тепер я розбитеє
Серце ядом гою,
І не плачу, й не співаю,
А вию совою.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Три літа", 1845 - Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
