Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не родинні зв’язки створюють друзів, а спільність інтересів.
ДЕМОКРІТ - Не слід зневажати нічого, щоб згодом не довелось шкодувати.
ЕЗОП - Не слід оволодівати розмовою, як вотчиною, з якої маєш право вижити іншого.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН - Не слово, а нещастя є вчитель дурнів.
ДЕМОКРІТ - Не сподівайся на запального друга, навіть якщо сам по собі він добра людина.
Абу-ль-Фарадж
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Вище себе не підскочиш.
- Вівцю стрижуть, а друга дивиться.
- Вівця — це кожух, і свита, і губа сита.
- Від бажання приготувати плов, називати ячмінь рисом — замало.
- Від важкого гаманця морока без кінця.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розбирається, як баран на зорях.
- Розбирається, як муха у пиві.
- Розбирається, як свиня в гнилому гарбузі.
- Розбрелись, як вівці без пастуха.
- Розвісив вуха, як осел.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є.
Антон ЧЕХОВ - Той, кого привели до мети, не має права вважати, що він досяг її.
М. Ебнер-Ешенбах - Той, хто бреше, не уявляє трудності своєї задачі, бо він змушений буде ще двадцять разів збрехати, щоб сховати першу брехню.
Олександр Поп - Той, хто говорить ми, не має на увазі себе.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Той, хто змінює жінок, як рукавички, звичайно, задовольняється колишніми у вживанні.
Хенрік Хорош
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Гірше від непроханого гостя може бути тільки невипроводжений.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Голий нуль, а гне з себе бублика.
Віктор ІГНАТЕНКО - Головна причина нещастя нашої нації — брак націоналізму серед ширшого загалу її.
Микола МІХНОВСЬКИЙ - Голослівність прикривається багатослівністю.
Флоріан БОДНАР - Голосували серцем, а треба було бюлетенем.
Борис РЕВЧУН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Розжалобилася душа
У смутках непомірних,
Що збулась радості життя
І що опущена сама
Йде по полях безмірних.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Finalе", 1902 - Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,
І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...
Микола ВОРОНИЙ
"Vae victis", 1904 - Приступи, подивись і на путь мене справ,
Роз'ясни мені хвилі тривоги!
Я втомився, охляв, серед шляху пристав
І тривожно шукаю дороги.
Петро Карманський
"Як побачиш сліпця...", 1906 - Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз.
Задума квилить, шовкові вії
Срібляться ясним брильянтом сліз.
Петро Карманський
"Ой люлі, смутку!", 1906 - Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
