Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Тільки тоді приймай в руки владу, коли навчишся коритися.
Солон - Того, хто не задумується про далекі труднощі, неодмінно чекають близькі неприємності.
КОНФУЦІЙ - Тож живіть мудро – прагніть до задоволення.
ЕПІКУР - Той кращий пророк, хто пророкує гарне.
ЕВРІПІД - Той хто прагне слави, має уникати бенкетів, млості і жінок.
Вергілій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Смішно, як собаці після ціпа.
- Пішла по масло, що й у печі погасло.
- Чхала Варка на Захарка.
- Тікай голий, бо обдеру.
- Допався, як віл до калюжі.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Зуби, як частокіл.
- Зустрівся, як з братом.
- Зустрівся, як з ворогом.
- Зустрівся, як з другом.
- З'явився, як грім з ясного неба.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Людина, що не робить помилок, одержує накази від тих, хто їх робить.
Герберт Прокноу - Людині властиво забиватися.
Михайло ГЕНІН - Людські істини — це незаперечні людські омани.
Фрідріх НІЦШЕ - Мало знайдеться помилок менш пробачливих, ніж засоби, до яких ми вдаємося, аби їх сховати.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Ми легко забуваємо свої помилки, коли вони відомі лише нам одним.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Життя – свято буття.
Володимир ЧЕРНЯК - Лише коли ризикуєш, відчуваєш, що живеш.
Володимир ЧЕРНЯК - Так не можна жити до тих пір, поки так можна.
Володимир ЧЕРНЯК - Маємо те, за що нас мають.
Володимир ЧЕРНЯК - Від життя можна сховатися лише в могилі.
Володимир ЧЕРНЯК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Чекає осінь винозора,
од багру й золота ясна: Як грона винні в неї груди, уста ж, мов келихи вина. Богдан Кравців "Чекає осінь", 1933 - Горять скрипки в весільній брамі,
на ній стобарвний прапор дня. Іду в захопленні й нестямі, весни розспіваної князь. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Князь", 1934 - Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях. Іде розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "На шляху", 1934 - Весно — слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю! Вода шумить у сто потоках, що з дна сріблистим мохом сяють. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "До весни", 1934 - На кичерах сивасті трави,
черлений камінь у ріці. Смолиста ніч і день смуглявий, немов циганка на лиці. Розсміяні палкі потоки, немов коханці до дівчат, злітають до долин глибоких, що в сивій мряці тихо сплять, і куриться із квітів запах, немов з люльок барвистих дим. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Елегія про співучі двері", 1934
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|