Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Добродійному життю основа – праця.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Золото вуста загороджує.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - І святі грішать.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Кожна річ, що писанням утверджена, не буде у забуття та невідання йти.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Kончина смертна з’являє, яке життя було.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Маємося, як горох при дорозі: хто захоче, той скубне.
- Маєш голову, май же і розум.
- Майстра шукай в шинку, а отчаюгу — в острозі.
- Майська роса коням краще вівса.
- Мак нам, а дулю – вам.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Міцний, як дуб.
- Міцний, як з клоччя батіг.
- Міцний, як камінь.
- Міцний, як криця.
- Міцний, як мур.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Головний недолік капіталізму — нерівний розподіл благ; головна перевага соціалізму — рівний розподіл позбавлень.
Уінстон ЧЕРЧІЛЛЬ - Головні труднощі — знайти дівчину, досить привабливу, щоб вона сподобалася тобі, і досить дурну, щоб ти сподобався їй.
NN - Головні труднощі 90-денної дієти полягають у тім, що після її завершення не кожному вдається адаптуватися до нових цін.
Жанна Голоногова - Голод: апетит, загострений настільки, що ним можна вбити інших.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Гордість має бути щитом, а не мечем.
А. Монтерлан
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чи гріш, кинений дідові, це милостиня? Можна багато так розкинути гроша, а не принести пільги терплячим братам. Милостиня живе в душі. Милостиня — се любов, спочуття, се погляд очима матері на ціле людство, се відгадування серцем укритої нужди і віддавання їй самого себе.
Уляна КРАВЧЕНКО
З АФОРИЗМІВ - Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ.(Поет, прозаїк; 1909–1937) Кожний із нас життю є брат. - Щастя – це трикутник, а в нім три боки: віра, надія, любов.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ.(Поет, прозаїк; 1909–1937) - Душа – це битий шлях на невідомих дійсності полях.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ.(Поет, прозаїк; 1909–1937) - Велика простота – найвища досконалість.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ.(Поет, прозаїк; 1909–1937)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Якби ви знали, паничі,
Де люде плачуть живучи,
То ви б елегій не творили
Та марне Бога б не хвалили,
На наші сльози сміючись.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Якби ви знали, паничі...", 1850 - Лічу в неволі дні і ночі,
І лік забуваю.
О Господи, як то тяжко
Тії дні минають.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Лічу в неволі дні і ночі...", 1850 - Світять зорі, як світила,
І будуть світити...
А ми, на їх надивившись,
Ляжем в землю тліти...
Микола КОСТОМАРОВ
"Зорі", 1852 - На світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться...
Леонід ГЛІБОВ
"Вовк та Ягня", 1854 - Благословенная в женах,
Святая праведная мати
Святого сина на землі,
Не дай в неволі пропадати,
Летучі літа марне тратить.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Неофіти". 1857
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
