Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити.
Григорій СКОВОРОДА - Надмiрність породжує пересиченість, пересиченiсть – нудьгу, нудьга ж – душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим.
Григорій СКОВОРОДА - Справдi всяка страва i пиття корисні і добрi є, але знати треба час, мiсце, міру i особу.
Григорій СКОВОРОДА - Я... дуже задоволений тим, що не подобаюсь... мерзотникам...похвально не подобатись поганим.
Григорій СКОВОРОДА - ...ситість тілесна не дасть бадьоростi серцю, позбавленому своєї їжі.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- То чудо куме, а не раки: одного рака повна торба і хвіст висить! (щось брехнуло добре).
- Бреши, не бреши, а то зовсім не правда.
- Сказав на гривню правди.
- Скільки правди, як в шелягу срібла.
- Стільки правди, як в решеті води.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Розпустився, як циганська пуга.
- Розпустить губи, як жаба на гусеня.
- Розпустить морду, як халяву.
- Розскубують, мов ґави солому.
- Розуміється, як глуха на танцях.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Не впаде грушка далі від листка.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Не втрачайте голови. Життя хоче вас по ній погладити.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Не знаючи іноземних мов, ти ніколи не зрозумієш мовчання іноземця.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Не кожна пальма першості приносить плоди.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Не кричіть: "Король голий!" — поки він не стане до вас задом.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Українська влада вміє користуватися не лише батогом — якщо треба, може і пряником так уперіщити!
Роман КРИКУН - Українське суспільство справді розколене на два непримиренні табори: одні громадяни не люблять наших політиків, інші — ненавидять.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Українцям нічого втрачати, окрім свого Чорнобиля.
Анатолій ЗАКРЕВСЬКИЙ - Усі брешуть — доводиться мовчати — заробляти золото.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Усі дієти про те, як схуднути. І хоча б одна — як потовстішати.
Віктор ІГНАТЕНКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Так ось який ти, світе зелен-золот,
Давно відомий з вицвілої казки... Серця людей — неначе лід і холод, Злоба. Ненависть. Вічно жах поразки. Олекса Веретенченко "Так ось який ти, світе зелен-золот...", 1951 - Тугу нашу. Господи, благослови, що з нею, наче з костуром своїм жебрак, минаємо стовпи придорожні, у невідоме ведені Твоєю волею. І ти у камінь тугу цю перетопи, хай благословенний буде камінь цей, як зброя наша, що іще остання залишилася нам. Нехай безборонними не будемо. Щоб встояв кожний в зустрічі рішальній. Господи, благословляй!
Богдан Нижанківський "Молитва", 1953 - І тепер Христос із хреста над нами звішує довічную свою главу.
Тодось Осьмачка "Ніч і день". 1954 - Любити далеку царівну куди легше, ніж ближнього.
Микола Шлемкевич "Загублена українська людина", 1954 - Якщо ти дійсно служиш правді, а не злу, —
Чому ж у щирості вбачаєш крамолу? Василь СИМОНЕНКО "Пильному", 1962
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|