Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Без бажання все важке, навiть найлегше.
Григорій СКОВОРОДА - Землеробство вдесятеро лiпше всiх кручених наук, тому що воно для всiх найпотрiбнiше.
Григорій СКОВОРОДА - Що там веселощi й солодощi, коли нема свiтла? Що там мир, коли нема життя i веселощiв!
Григорій СКОВОРОДА - Як полум'я i рiка, так думка повнiстю не вiдпочиває. Вогонь гасне, рiка спиняється, а безтiлесна і безстихiйна думка рух свiй припинити (чи в тiлi вона, чи поза тiлом) не може анi на мить і продовжує своє стрiмке лiтання через необмеженi вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА - Думки, наче повiтря; його годi побачити, але воно твердiше землi i сильнiше води: ламає дерева, руйнує будiвлi, жене хвилi й кораблi, їсть залiзо i камiнь, гасить і роздуває полум'я. Так i думки сердечнi – начебто немає їх, але вiд цiєї iскри пожежа, хвилювання i руїна, вiд цього зерна залежить цiле дерево нашого життя.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Дурний наречений ославить весілля, дурна невістка — родину. (азерб.)
- З нерозумним не товаришують і не ворогують. (азерб.)
- Залізо їсть сирість, людину — сірість. (азерб.)
- Збитися з дороги не соромно, соромно не знайти її знову. (азерб.)
- Збудили ледаря: «Сонце встало», а він: «Сніг іде». (азерб.)
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- В гаю, мов у раю.
- В голові, як у млині.
- В гурті робити, як з гори бігти.
- В місті, як у тісті, а без грошей нема чого їсти.
- В нашій школі, як на татарськім полі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Інтелект — це те, що зрідка трапляється й у інших людей.
Александр Кумор. - Інтелігент — будь-яка людина, спроможна правильно написати це слово.
Максим Звонарьов. - Інтелігентна людина сміється із жарту тільки раз — коли його вигадує.
Генрик Ягодзинський. - Інтерв'ю — це така розмова, якої ніколи не було.
Казимеж Бартошевич. - Інтернет — сила! Телевізор — могила!
Юзьо Обсерватор.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Найважча роль — пристойно зіграти самого себе.
Олександр ПЕРЛЮК - Найдовше треба йти до самого себе.
Олександр ПЕРЛЮК - Найдорожче людини обходиться те, що їй задарма не потрібно.
Олександр ПЕРЛЮК - Найдурніші рішення ми знаходимо практично безпомилково.
Олександр ПЕРЛЮК - Найкраща годівничка — трибуна.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Іван ФРАНКО
"Декадент", 1896 - О, не один нащадок Прометея
Блискучу іскру з неба здобував,
І безліч рук до неї простягалось,
Мов до зорі, що вказує дорогу.
Леся УКРАЇНКА
"Fiat nox!", 1896 - Щастя хочеш ти зазнати?
Щастя дурно не дається:
Тільки той його придбає,
Хто за його в бої б'ється.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Зернятка", 1898 - Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
чи пісня й думка кволі?
Леся УКРАЇНКА
"Хто вам сказав, що я слабка...", 1911
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
