Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ворог не той, хто наносить образу, а той, хто робить це навмисне.
ДЕМОКРІТ - Все для всього завжди.
Будда - Все істинне – незмінне, все помилкове короткочасне.
СЕНЕКА - Все істинно велике відбувається повільним, непомітним ростом.
СЕНЕКА - Все невідоме уявляється величним.
Тацит
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Всяку ягоду в руки беруть, та не всяку до рота кладуть.
- Втікаючи від дощу, остерігайся граду.
- Втопили кота миші в помийниці, та тільки мертвого.
- Втратив млина — викидай і жорна.
- Втратив хвилину — втратив і годину.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гей, ти, степ широколаний,
Мій килиме сріблотканий!
Розпростерся ти широко,
Що не скине й орле око
Твоє займище безкрає!
Іван Манжура
"Степ", 1890 - Гетьте думи, ви, хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
Леся Українка
"Соntrа sреm sреrо!", 1890 - Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.
Іван Франко - "Безмежнеє поле в сніжному завою..."
Блакитне небо, мов дугасте море,
Безоднею самітною стоїть.
Під сонцем степ, козацьке Дике Поле,
Огнем переливається-жахтить.
Пантелеймон Куліш
"Степ опівдні", 1893 - Сипле, сипле, сипле сніг,
Килим важче налягає...
Молодий огонь в душі
Меркне, слабне, погасає.
Іван Франко
"Сипле, сипле, сипле сніг", 1896
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Його відданість не мала меж.
Геннадій Малкін. - Його вірші пам'ятатимуть, коли Гомера й Вергілія забудуть, але не раніше.
Річард Порсон. - Його наштовхнули на думку, і він її затоптав.
Антон Лігов. - Його переповнювало почуття міри.
Костянтин Єлисєєв. - Його так часто цитують, що можна подумати: крім цитат, він нічого не написав.
Аркадій Давидовим.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Скільки треба перемогти труднощів, щоб виникли нові перепони?
Юрій РИБНИКОВ - Чи прикрашають життя людини красиві обіцянки?
Юрій РИБНИКОВ - Скільки важить дутий авторитет?
Юрій РИБНИКОВ - Хто дає поради радникам Президента?
Олексій КАРАТЄЄВ - Чи хтось стереже засіки Батьківщини?
Олексій КАРАТЄЄВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагу ідей...
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Хай в нашім тілі, наче в соснах,
густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна і
полум'я спливе й блакить.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Праліто", 1934 - І знаю тільки те,
що треба пісню, наче тінь, нести з собою,
що треба йти, невпинно йти
назустріч мертвій тишині
за зовом вітру — за зовом ночі,
аж попіл сну засипле очі.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про перстень молодості", 1934 - Та на зорі,
В золотаву пору
Птиці зелені
Рвонулись вгору.
Тільки злетіть
Не змогли, не зуміли:
Тісно було,
Переплутались крила.
Ліна КОСТЕНКО
"Папороть", 1957 - Сонце низенько, вечір близенько —
Вийди до мене, моє серденько!
Ой вийди, вийди та не барися,
Моє серденько розвеселиться.
Лірично-побутова пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Зірки прекрасні вночі, а наші жінки подібні зіркам.
То ж вип’ємо за зоряні ночі!
- Вип’ємо за поцiлунок! Адже його придумав чоловiк, тому що не знайшов іншого способу закрити рота жiнці.
- Приходить чоловік додому і каже жiнці:
– Ти завжди виглядаєш такою гарною пiсля горiлки.
– Що ти, я зовсiм не пила, – дивується жiнка.
– Зате я випив.
То давайте вип’ємо за те, щоб нашi жiнки були завжди красивими.
- – Вип’ємо за панi Марiю!
Голос збоку:
– За яку?
Кожний за свою!
- Знаєте, чим казка вiдрiзняється вiд життя?
Казка – це коли женився на жабі, а вона виявилася царiвною.
А життя – це коли навпаки.
Так давайте вип’ємо за те, щоб наше життя було схоже на казку!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
