Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ходi не дотримує мiри?
Григорій СКОВОРОДА - Як купцi вживають застережних заходiв, аби у виглядi добрих товарiв не придбати поганих i зiпсутих, так i нам варто якнайретельнiше пильнувати, щоб, обираючи друзiв, цю найлiпшу окрасу життя, бiльше того, – неоцiненний скарб, з недбальства не натрапити на щось підроблене.
Григорій СКОВОРОДА - Не все те отрута, що неприємне на смак.
Григорій СКОВОРОДА - Добрий розум робить легким будь-який спосiб життя.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Дурень воду носить, дурна Бога просить, гори хата ясно, щоб ти непогасла.
- Хто дурнем уродивсь, тому дурнем і вмерти.
- Як нема розуму і від роду, то не буде і до гробу.
- Дурне вродилося, дурне і згине.
- Дурний і в Києві не купить розуму.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Квапиться, як попівна заміж.
- Кива головою, мов сухий опеньок.
- Кива головою, наче кобила в спасівку.
- Кива головою, як кобила гривою.
- Кидав, як у бездонний колодязь.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Мало одержати знання: треба знайти їм застосування.
Йоганн Вольфганг ҐЕТЕ - Мало щось винайти — потрібно ще, щоб хтось оцінив винахід чи хоча б украв.
Кароль Іжиковський - Марксизм і комунізм – не абсолютна істина, у якій, може і є частина правди, а може й немає.
Іван ПАВЛОВ - Марновірство послабляє, оглупляє.
Еміль ЗОЛЯ - Масаж — остання ілюзія жінки.
Яніна ІПОХОРСЬКА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Казав пан: на пай дам. А як уродило — в носі закрутило.
Григорій КРЯЧКО - Капіталізм — це комунізм для олігархів.
Олександр ПЕРЛЮК - Каша стане смачнішою, коли підвищаться ціни на цукор і молоко.
Флоріан БОДНАР - Квартира від гуртожитку відрізняється тим, що в ній обов’язки коменданта
- Ковалі свого щастя наймайстерніше вміють кувати кайдани.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Фантазіє, богиня легкокрила,
Ти світ злотистих мрій для нас одкрила
І землю з ним веселкою з'єднала.
Леся УКРАЇНКА
"Сім струн", 1890 - Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти,
Ні на письменницьку огуду за пісні,
І ласки не шукай ні в дуків, ні в голоти:
Дзвони собі, співай в святій самотині.
Пантелеймон КУЛІШ
"Поетові", 1890 - Не славте кобзаря піснями голосними:
Дзвенить йому хвалу його тридцятиструнна.
Колись він заблищить між душами ясними,
І зникне вся хула ворожа, нерозумна.
І буде дух його із віку в вік сіяти,
Серця зцілющою водою покропляти,
І рани гоїти, і сльози обтирати.
Пантелеймон КУЛІШ
"Покобзарщина", 1893 - Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
Леся УКРАЇНКА
"Мелодії". 1893 - Не співайте мені сеї пісні,
Не вражайте серденька мого!
Легким сном спить мій жаль у серденьку,
Нащо співом будити його?
Леся УКРАЇНКА
"Мелодії". 1893
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
