Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Нiхто бiльшої любовi не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзiв своїх
Євангеліє від св. Івана - Мертвий сорому не має.
«Повість минулих літ» - Якщо хтось на цьому світі бідний - то буде й на тому, якщо хто багатий тут – то буде і там.
«Повість минулих літ» - Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути.
«Повість минулих літ» - Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.
«Повість минулих літ»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Одне око, та й те передране.(одна дитина, та й та, не як люди).
- Дитина, що ся поступить, то лупить.
- Дитину серцем люби, та в руках держи.
- Ледача та дитина, котрої батько не вчив.
- Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш в подушках.
– Не навчили в пелюшках, не навчите в подушках!
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці.
- Язик, мов лопата, строчить, як з автомата.
- Язик, що й на припоні не втримаєш.
- Як вода змила.
- Як з гілля зірвався.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Як мені даровано багато,
скільки в мене щастя, чорт візьми! — На землі сміятись і страждати, Жити і любить поміж людьми! В. Симоненко - …Не забувай, ти завжди відповідаєш за всіх, кого приручив.
Антуан де Сент-Екзюпері - Без честі нема людини, без людського життя нема Божого світу і не чути в ньому Бога…
Вассиян Юліан - Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає.
Українське прислів’я - Дорогою до Бога є інша людина.
Св. Августин
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Людина людині не людина.
Олександр ПЕРЛЮК - Людина може все, може навіть потім і покаятися.
Олександр ПЕРЛЮК - Людина, котра вичавила з себе раба, ні за що не проголосує за рабовласника.
Олександр ПЕРЛЮК - Людині для щастя треба стільки грошей, щоб їх вистачило на пошуки щастя.
Олександр ПЕРЛЮК - Людині завше хочеться більшого, тим паче, якщо вона ще не відповіла за те, що вже накрала.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- В нашому Радянському Союзі тепер хіба лише якісь історико-літературні іхтіозаври можуть заперечувати самостійність української літератури та культури в її історичному минулому, в її теперішньому і в її прийдешньому розвиткові.
Микола Скрипник "Статті", 1929 - Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу?
Микола КУЛІШ "Минa Мазайло", 1929 - Б. К. А що таке паляниця?
М. Український білий хліб. Б. К. А я й досі на знала. М. Отож і горе, що їсте, а не знаєте. Микола КУЛІШ "Мина Мазайло", 1929 - Дивлюсь — не Харковъ, а Харків! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?
Микола КУЛІШ "Мина Мазайло", 1929 - ...О жовті черепи — прикмети межові
На скорбних перехрестях війн... Прикмети вірного маршруту — Ці жовті черепи зіницями на схід. Микола БАЖАН "Слово о полку", 1929
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|