Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто залишивши Вітчизну, зможе втекти від себе?
Горацій. - Хто мудрий?
– Той, хто у всіх чому-небудь навчається.
Талмуд - Хто не соромиться своєї провини, той подвійно провинний.
Публій СІР,древньоримський поет - Хто приймає рішення, не вислухавши обидві сторони, чинить несправедливо, хоча рішення це і буде справедливим.
Сенека - Хто сіє неправду, посіє біду.
Соломон.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як відкусиш багато — ковтнеш мало.
- Як віз ламається, чумак ума набирається.
- Як воли мав, із кумою кумував, як воли пропали, кумувати перестали.
- Як воли мав, із кумою кумував, як воли пропали, кумувати перестали.
- Як горілку пють, то мене минають; а як ся бють, то від мене починають.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розумний, як Федькова кобила.
- Розходився, як драний постіл.
- Розходився, як холодний самовар.
- Розходилась, як квочка на яйцях.
- Розходилась, як квочка перед бурею.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Дотеп конферансьє глядачі вшанували хвилиною мовчання.
Марк Віленський. - Дотепне висловлювання абсолютно нічого не доводить.
Вольтер. - Дотепність — сіль розмови, але зовсім навіть не її їжа.
Вільям Гезлітт. - Доти, доки мою фотографію дають на обкладинці журналу, мене не хвилює, що про мене пишуть на 96-й сторінці.
Мік Джаггер. - Дотримуючись усіх правил, пропускаєш усі задоволення.
Кетрин Хепберн.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Минулий рік для Верховної Ради був переломним — не одному переламали кістки. Сергій КОЛОМІЄЦЬ
- На базарі ціни кусаються, а продавці відгавкуються. Віктор ІГНАТЕНКО
- На життя треба заробляти, але ще й треба вміти витрачати зароблене. Іван МЕЛЬНИК
- Найчастіше закордонні інвестиції вкладають у можновладні кишені. Василь ТИТЕЧКО
- Найшвидше по службовій драбині просуваються безхребетні. Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Консолідування вольних міжнародних союзів для осягнення вищих міжнародних цілей може статися аж тоді, коли всі національні змагання будуть сповнені і коли національні кривди та поневолення відійдуть у сферу історичних споминів.
Іван ФРАНКО
"Поза межами можливого", 1900 - Полум'ям вічним на жах всім нащадкам
Дантове пекло палає;
пекло страшніше горить в нашім краю,-
чом же в нас Данта немає?
Леся УКРАЇНКА
"Де тії струни, де голос потужний...", 1902 - Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не шукайте,
хто був той цар і як йому наймення:
з його могили утворила доля народу
пам'ятник — хай згине цар!
Леся УКРАЇНКА
"Напис в руїні", 1904 - Ми не іконописці, а історики. Ставимо не іконостас, а галерею типових представників нашого громадського руху, в плоті і крові, в сильних і слабих формах їх діяльності.
Михайло Грушевський
"Костомаров і новітня Україна", 1910 - Тіні забутих предків.
Михайло Коцюбинський
Назва повісті, 1911
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
