Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Я ще й тепер не вмiю користуватися часом, і навіть той час, який тепер у моєму розпорядженні, витрачається на дрiбниці або, що ще гiрше, на смуток...
- Довго сам учись, коли хочеш навчати інших.
Григорій СКОВОРОДА - Немає години, непридатної для занять корисними науками, і хто помiрно, але постійно вивчає предмети, корисні як в цьому, так і в майбутньому життi, тому навчання – не труд, а втіха... Хто думав про науку, той любить її, а хто й любить, той ніколи не перестає учитись, хоча б зовні вiн i здавався бездіяльним.
Григорій СКОВОРОДА - Хворий смак твій – тим поганий і суд твій.
Григорій СКОВОРОДА - Вiрно, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, анiж батько, коли карає, що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Умер, та й всего збувся! ("Е, спасибі за ласку"!).
- Ми візьмем з собою штирн дошки і землі трошки.
- Вмирати — не на воза збирати.
- Хто вмер, то до ями, а хто живий, то з нами.
- І палкою в могилу не заженеш, а з могили і колачем не виманиш.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Бігає, як теля.
- Бігає, як хвостик.
- Бігає, як церковна миша.
- Бігає, як щось загубив.
- Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Радіо — засіб масової інформації, який ніколи не показує старих фільмів.
Лестер Климек. - Радіо — театр уяви.
Джек Сміт. - Радіо — це вулик, у якому гуде цілий світ.
К. Евон. - Радіо — чудовий винахід, що дозволяє людям, яким нема чого сказати, сказати це людям, які їх не слухають.
NN - Радіо — щось більше, ніж телебачення без бачення. Незрозуміле, але факт.
Яніна Іпохорська.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Навіщо починати життя спочатку, якщо попереду ціла вічність?!
Олександр ПЕРЛЮК - Навіщо працювати, якщо можна працювати нардепом?
Олександр ПЕРЛЮК - Навіщо слова, коли ти розмовляєш із жінкою?
Олександр ПЕРЛЮК - Надприбутки олігархів — ось соціальна база наших злиднів!
Олександр ПЕРЛЮК - Назад дороги немає, та чи нам боятися бездоріжжя?
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою. Вона, як сніг на вітах, умирилася, Вона, як сніг на вітах, і осиплеться. Володимир СВІДЗИНСЬКИЙ "Холодна тиша", 1932 - Листя пада, мов золото,
Крок дзвенить насторожено... Я надвоє розколотий, Я стократ розтривожений. Михайло СИТНИК "Осінь", 1946 - Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич "Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу про самоту і про тривогу, про дні, яких я не лічу, про дивовижну німоту без слів та звуків, про нечулу німу, глуху, пусту, пусту — що серце далечі жахнулось. Оксана Лятуринська "У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту, І ти ідеш у темінь навмання, Розбитий і знівечений дощенту. Михайло СИТНИК "Ніч", 1956
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Бодай вас Бог любив, а мене – молодиці!
- Жінки, не любіть холостих, вони других жінок не полюбили – і вас не по люблять, не любіть розлучених, свою покинули – і вас покинуть.
Любіть одружених, свою дружину люблять – і вас будуть любити. Так давайте за це і вип'ємо! - Давайте вип'ємo за любов, а хто не може – той за дружбу!
- Сонце роздягає дівчину до купальника.
Так вип'ємо ж за те, щоб наші очі горіли яскравіше за сонце! - Давайте вип'ємо за поцілунок. Бо його придумав чоловік, тому що не знайшов іншого способу закрити рот жінці.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|