Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути.
«Повість минулих літ» - Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.
«Повість минулих літ» - У чому тебе застану, у тому тебе й судитиму.
«Повість минулих літ» - Як добре і як красно, коли житимуть брати разом!
«Повість минулих літ» - Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості. Книга – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість – велика.
«Повість минулих літ»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Від жирного кабана користі більше, ніж від розжирілого дядька.
- Від знань відстанеш — хвостом ся зоставиш.
- Від мічурінської науки мали працю розум і руки.
- Від науки допитлива голова не болить.
- Від науки кмітлива голова не втомиться.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Діти маленькі, мов пташенята.
- Діти, мов соколята.
- Діти, як квіти: поливай, то ростимуть.
- Діти, як кукіль (такі малі).
- Дметься, як жаба в болоті.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Газетна качка.
Корнеліссен. - Гарна мова — добра зброя.
Томас Фуллер. - Гарний смак — другий розум.
Андрій Коваль. - Гарний титульний лист виконував функцію фігового листка.
Дивильковський. - Гарні рими часто є милицями для кривих думок.
Генріх Гейне.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Завойовники потрібні там, де громадяни не здатні самі себе завоювати.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Заздрість тоді буває, коли в одного — манія величі, в іншого — переслідування.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Засівайте розумним, добрим, вічним...
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Захоплення житла зазвичай розпочинається з охорони родинного вогнища.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Золоте весілля — це коли все життя лаються і б’ються, але не розлучаються.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру — Та й заходиться вже будить. Тарас ШЕВЧЕНКО "Я не нездужаю, нівроку...", 1858 - Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина, І я, прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я. Іван ФРАНКО "Каменярі", 1878 - Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить. Іван ФРАНКО "Каменярі", 1878 - Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, — Він живе, він ще не вмер. Іван ФРАНКО "Гімн. Замість пролога", 1880 - Лиш боротись, значить, жить...
Vivere memento! Іван ФРАНКО "Vivere memento!", 1883
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|