Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не дивина дорогу вiднайти, але нiхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та iншого веде – в цьому i важкiсть.
Григорій СКОВОРОДА - Коли хто мандрує по планетах, блукає весь вiк по iсторiях, чи може взнати, що дiється у серцi?
Григорій СКОВОРОДА - Сiється гниле – виростає запашне, сiється жорстке – виростає нiжне, сіється гiрке – виростає солодке, сiється нiсенiтниця та дурiсть – виростає премудре й прозірливе.
Григорій СКОВОРОДА - Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
Григорій СКОВОРОДА - Люблю джерело i початок – вiчнi струменi, що течуть вiд випарiв серця свого. Рiки стiкають, потоки висихають, струмки зникають, тiльки джерело вiчно дихає випаруваннями, оживляє i прохолоджує. Одне джерело люблю.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Усякому по Якову.
- Чим дальше в ліс, то більше дров.
- Шукай вітра на облозі.
- На кого злість лізе — гірш ножа ріже.
- Лучше злосливому шнурок на шию заложит ніж бідних людей правдивих зводити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- А весняночка вам каже, щоб кидали сани, брали віз - і їхали по рогіз.
- Аж шпари зайшли - такий мороз.
- Ай, ай, місяць май: теплий, та холодний.
- Ай, ай, місяць май - як не холодний, то голодний.
- Ані в студеній воді не вмиється.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Якщо двоє людей говорять однаково, це не значить, що вони говорять одне й те саме.
Б. Г. Кузнецов. - Якщо дійсність смішить, гумористи стають літописцями.
Володимир Голобородько. - Якщо доводиться робити вибір між неправдою і нечемністю, обери нечемність; але, якщо доводиться робити вибір між неправдою і жорстокістю, обери неправду.
Марія Ебнер-Ешенбах. - Якщо друга найдавніша професія — це четверта влада, то що ж тоді говорити про влади попередні?
Емілій Архітектор. - Якщо дуже сильно хочете надрукуватися, пишіть добре — це сприяє успіхові в письменницькій праці.
Євген Сазонов.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Черга — це передовий загін партії, ладний передавити все, що стоїть попереду, — хоч би й безчергове суспільство.
Ростислав ДОЦЕНКО - Черево напхав, і вже гордощi його розпихають.
Ростислав ДОЦЕНКО - Через теревені – до зірок!
Андрій КОЦЮБИНСЬКИЙЙ - Через якихось 95 відсотків населення іншим нема спокійного життя.
Олександр ПЕРЛЮК - Чесний замість багатства наживає ворогів.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не може древо ледаче давати плоду доброго.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1890 - І западе в живі серця
За правду обида,
До жорстоких катів мерця
Сплодиться огида.
Василь МОВА
"Заповіт засланця", 1890 - Тут одна лиш стежка бита
Вас до правди доведе.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Та й хіба ж для мишей бідних
Конституції нема?
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Лис іде, як мокра курка,
Вовк Неситий ззаду штурка,
А Медвідь веде за шнур.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
