Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ви - сiль землi. Коли сiль iзвiтрiє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нiнащо, хiба щоб надвiр була висипана та потоптана людьми.
Євангеліє від св. Матвія - I не запалюють свiтильника, щоб поставити його пiд посудину, але на свiчник - i свiтить вiн усiм у домi.
Євангеліє від св. Матвія - Не гнiвайся на свого ближнього. Зо своїм супротивником швидко мирися.
Євангеліє від св. Матвія - Коли праве око твоє спокушає тебе, - його вибери i вiдкинь вiд себе: бо краще тобi, щоб загинув один iз членiв твоїх, анiж до геєни все тiло твоє було вкинене.
Євангеліє від св. Матвія - I як правиця твоя спокушає тебе, - вiдiтни її i кинь вiд себе: бо краще тобi, шоб загинув один iз твоїх членiв, анiж до геєни все тiло твоє було вкинене.
Євангеліє від св. Матвія
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Гора з плеч.
- Горбатого могила справе.
- Гості куцохвості.
- Грається, як кіт з мишою.
- Гризуться, як собаки.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Носить, як дитину.
- Носиться, як баба з печерицею.
- Носиться, як баба з торбою.
- Носиться, як вітер.
- Носиться, як дурень з ложкою.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Великі трагедії людства мають властивість повторюватис ще раз, але вже у вигляді фарсу.
Георг ГЕҐЕЛЬ - Всесвітня історія є прогресом у свідомості свободи — прогресом, який ми повинні пізнати у його необхідності.
Георг ГЕҐЕЛЬ - Всесвітня історія є сумою всього того, чого можна було б уникнути.
Бертран РАССЕЛ - Всі дурні вперті, і всі вперті дурні.
Бальтасар ҐРАСІАН - Всі історичні закони мають свій термін давності.
Марія фон ЕБНЕР-ЕШЕНБАХ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- По змозі – не сварись; коли ж прийшло до того,
То подбай, щоб сам отбиться вмів.
Борис ГРІНЧЕНКО - Зло від своїх
Найтяжче уражає.
Борис ГРІНЧЕНКО - Хай згине все, коли не вміє жить!
Борис ГРІНЧЕНКО - Добрість це різновид чемності. От чому діти є такі безсердечні.
Володимир ДЕРЖАВИН - Події та обставини скрізь пристосовуються до характеру людини, з якою мають справу.
Володимир ДЕРЖАВИН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Роль мистецтва — може, єдина його справжня роль — показувати людям їх майбутнє.
Юрій ШЕРЕХ
"Зустрічі з Заходом", 1950 - Українське відродження XIX сторіччя проходило під знаком літератури й слова. Осередком українськості було слово. Перші парості руху не були політичними.
Юрій ШЕРЕХ
"Так було чи так мало бути", 1952 - Шукати лиш суть, лиш голе буття шукати — суть буття. Відчувати простір: літ чорних птахів далеко, відчувати час: чіткі рисунки в чорних печерах і абсолютним вітром розуміти свій день, поете.
Богдан Рубчак
"Аrs роеtіса", 1956 - Мистецтво починається з чесності... Чесність — чеснота митця, але вона — тільки передумова.
Юрій ШЕРЕХ
"Про чесність і про правду", 1956 - Тьмяно горять спокійні лампади,
голос хрустить наддертим крилом.
Твої слова — глибока стежка,
якою часом проходить Бог.
Женя Васильківська
"Поет", 1959
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
