Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Яка користь бачити, не маючи смаку!
Григорій СКОВОРОДА - Не кiнець те, пiсля чого ще щось має бути. Пiсля справжнього кiнця нiчого бути не може.
Григорій СКОВОРОДА - У низьких та похмурих зовнішностях, як у ветхiй одежi, часом ховається премудрiсть, якої не знало людське серце, i то така, що її жодна коштовнiсть недостойна.
Григорій СКОВОРОДА - Бачити гаманця i не знати, шо в ньому,– це значить, бачивши, не бачити. Очевидно, треба скрiзь дивитися подвiйно: одне брати в душу, а друге у розум.
Григорій СКОВОРОДА - I мудрий часто спотикається.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Бог — батько: як буде нас тримати, то буде й годувати.
- Як Бог змочив, так і висушить.
- Дасть Бог день — дасть і пожиток.
- Чи вбогий, чи богатий — у Бога все рівно.
- Бог нерівно ділить: жде щоб самі ділились.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- В хаті, як у загаті.
- Важке, як каменюка.
- Вбрався, як чорт.
- Велика, як гора.
- Великий, як ведмідь.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Хронічного щастя не буває, як не буває і нетанучого льоду.
Олександр ГЕРЦЕН - Хто боїться нападів на свої переконання, той сам сумнівається в них.
Філіпс - Хто в біді зберігає гідність, той вчить мужності гідних людей і служить докором людям поганим.
Фосколо - Хто володіє минулим, тому належить майбутнє.
Джордж Оруел - Хто довго роздумує, не завжди знаходить краще рішення.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- У культурного свідомого народу-нації не провадиться більшої боротьби за правопис: цю справу спокійно вирішують йому вчені та уряд, а громадянство карно приймає урядовий правопис.
Іван Огієнко - Коли ти не фаховий мовознавець, не мішайся до вироблення правопису, справи виключно фахової; коли ж фаховець — працюй тільки для добра свого народу.
Іван Огієнко - Священник мусить добре усвідомити, що мати — то найміцніша твердиня збереження рідної мови, а тому повинен при кожній нагоді, особливо ж на сповіді, нагадувати жінкам про їхні рідномовні обов?язки.
Іван Огієнко - Для розвитку культури й всенаціональної свідомости народу стокрот корисніш мати один, хоч і недосконалий, але соборний правопис, аніж правописи індивідуальні (особисті), хоч би й ліпші.
Іван Огієнко - Кожна анархія — правописна, термінологічна чи мовна — тягне за собою й анархію духову, найбільшого ворога недержавного народу.
Іван Огієнко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Та знай: з усіх "сьогодні" і "тепер"
лиш сила таємничої любові
тебе несе до вічних стратосфер.
Юрій Клен
"Попіл імперій", 1946 - Малюнком не назвеш її краси,
Бо сніг розтанув, а вона, як мрія:
Кладе вінок на щедрий сплет коси
І зором воскрешати світ уміє.
Олег Зуєвський
"Отут їі...", 1958 - З таверн млосно клубиться сопух,
пересочений вишумом пива і сечі,
заялозений похіттю й потом
засмаглих і звинних тіл.
Вадим ЛЕСИЧ
"Гарлем",1960 - Ще хлюпочуть шептаннями — вина.
Виноградними плямами — ночі,
і круглявіють бедра в невинності
спрагою видив дівочих.
Вадим ЛЕСИЧ
"Кінець літа", 1965 - Ми вдвох, колись,
гасили сонце
і поцілунками
в далеку праніч
засвічували зорі.
Юрій КОЛОМИЄЦЬ
"Лесі", 1968
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
