Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Непомірні податки — це шлях, що викликає розбій, збагачення ворога і призводить до загибелі держави.
Сюнь-Цзи. - Непорушна основа держав — справедливість.
Піндар - Непохитна вдача найшвидше здається.
Софокл - Нерозумно боятися неминучого.
Публій Сір. - Несподіване трапляється в житті частіше, ніж очікуване.
Плавт
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Гвіздок, яким прибивають підкову до копита.
- Генiяльнiсть має межi, – глупота безмежна...
- Геть собі, бо ти ні грач, ні помагач.
- Гикнулося, як собаці через тин плигнулося.
- Гірка наука, зате плоди її солодкі.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Сичить, як змія.
- Сів і прилип, як до смоляної лави.
- Сів, як більмо на оці.
- Сів, як на льоду.
- Сів, як рак на мілкому.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Дурість — це мати злочину, але батько нерідко буває геніальним.
Станіслав Єжи ЛЄЦ - Дурість — це не відсутність розуму, це такий розум.
Олександр Лебідь - Дурість і марнославство — нерозлучні подруги.
П’єр Огюстен Бомарше - Дурість не звільняє від необхідності мислити.
Станіслав Єжи ЛЄЦ - Дурість не могли перемогти навіть боги.
Йоганн Фрідріх Шіллєр
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Якщо людина – цар природи, то звірі – за республіку.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Скажи мені, який я письменник, і я скажу тобі, який ти читач.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Чим ледачіша людина, тим більше її праця схожа на подвиг.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Найбільше вільних місць – для подвигу.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Йому так мало платили, що він мусив бути свідомим.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? Василь СИМОНЕНКО "Гей, нові Колумби й Магеллани...", 1964 - Навіщо я? Куди моя дорога?
І чи моя тривога проросла Од сивої печалі Козерога В глевке болото рідного села? Іван ДРАЧ "Ніж у сонці", 1964 - Давно відомо, що можна бути ідейним ворогом певної системи і водночас психологічно бути її частинкою.
Юрій ШЕРЕХ "Не для дітей", 1964 - А ніч попереду й позаду...
Ми йдем. Вперед, а чи назад?.. Парадоксальна суть парадів і замість правди — сто півправд. Григорій ЧУБАЙ "Вертеп", 1968 - Диктатори, диктатори, диктатори,
погоничі великі: "цоб-цабе". Диктатори, диктатори, диктатори Щодня диктують світові себе. Григорій ЧУБАЙ "Вертеп", 1968
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|