Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.
Григорій СКОВОРОДА - Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
Григорій СКОВОРОДА - Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
Григорій СКОВОРОДА - Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
Григорій СКОВОРОДА - Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Своя хата покришка, (їжакові гарно було у Бога, а просивсь до дому з неба; вигріб собі десь місце під корінем і каже: своя хата покришка).
- Не то сирота, що роду не має, а то сирота, що долі не має.
- Отець вмре, то півсироти дитина, а мама, то вже ціла сиротиша.
- Горе сироті і бородатому.
- Погано сироті бородатому, а голомозому і гірше.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Німа, як риба.
- Німий, як стіна.
- Ніс так ніс, як через Дніпро віз.
- Ніс, як бритва.
- Ніс, як буряк.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Той, хто живе біля моря, навряд чи зможе сформулювати хоч одну ідею, у якій моря не було б.
Герман Брох - Тому, хто добре вміє читати між рядків, самі рядки вже не потрібні.
Юрій Татаркін - Три чверті всієї літератури і філософії — це розмови людей, які намагаються переконати себе, що їм дійсно подобається у тій клітці, куди їх обманом помістили.
Гері Снайдер - Тримайте руки відкритими і весь пісок пустелі може пройти через них. Стисніть їх — і все, що ви зможете відчути — тільки жменю піску.
Тайзен Дешімару - У Біблії міститься 6 застережень, адресованих гомосексуалам, і 362 застереження гетеросексуалам. Це не означає, що Бог не любить гетеросексуалів. Просто за цими людьми потрібно ретельніше приглядати.
Генрі Міллер
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Оптимізм пом’якшує удари долі.
Юрій РИБНИКОВ - Навіть дикунів обеззброюють подарунками.
Юрій РИБНИКОВ - Про достоїнства ворога — нічого хорошого або все погане.
Юрій РИБНИКОВ - Бувають помилки, про які приємно згадати.
Юрій РИБНИКОВ - Небезпечний ворог — під маскою друга.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Чую, що смерть, потайна й ненажерная,
В вічні обійми мене обхопила!
Василь МОВА
"Думи засланця", 1877 - І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Іван ФРАНКО
"Каменярі", 1878 - В затишному раю я води Лети п'ю,
Та тихострунную настроюю мою.
Пантелеймон КУЛІШ
"Рай". 1893 - Одно люблю лиш — забуття,
Спокій, безпам'ятну могилу.
Іван ФРАНКО
"В алеї нічкою літною...", 1896 - Світ зчорнів, і небо чорне,
Зелень чорна, чорне все...
Жду, поки мене загорне
Та, що вічний сон несе.
Олександр Козловський
"Чорна думка", 1897
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
