Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Правління є виправлення. Хто ж посміє не виправитися, коли виправитесь ви самі?
Конфуцій - Прагне мужність до зірок, боязливість — до загибелі.
Сенека - Праця дурня стомлює його.
Біблія. Екклезіаст; 10,15. - Призначення людини – в розумній діяльності.
Аристотель - Прихованих небезпек треба остерігатися найбільше.
Публілій Сір
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Всяку ягоду в руки беруть, та не всяку до рота кладуть.
- Втікаючи від дощу, остерігайся граду.
- Втопили кота миші в помийниці, та тільки мертвого.
- Втратив млина — викидай і жорна.
- Втратив хвилину — втратив і годину.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розлютився, як жаба на каченята.
- Розмахує руками, як вітряк крилами.
- Розмова, як у півня з курчатами.
- Розмовляє, як з кобилою в болоті.
- Розносився, як чорт з бубном.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найнеприємніше почуття – почуття власного безсилля.
Томас Карлейль - Найнермовірніше у дивах є те, що вони таки іноді трапляються.
Гілберт Ґільберт ЧЕСТЕРТОН - Найперше багатство — це здоров'я.
Ральф Волдо Емерсон - Найпитомішою прикметою вдачі москвина є його садистична жорстокість.
Максим Горький - Найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрості, — це дружба.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Грішник розкаюється, щоб звільнити душу для нових гріхів.
Дмитро АРСЕНИЧ - Лестощі – це словесний хабар.
Дмитро АРСЕНИЧ - Лякаються грому, хоч вражає блискавка.
Дмитро АРСЕНИЧ - Не опиняйся між двох ворогів, коли вони схрещують шпаги.
Дмитро АРСЕНИЧ - Світлячки не розганяють темряви, однак поетизують ніч.
Дмитро АРСЕНИЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Між горою-долиною
Козаченька вбито,
Червоною китайкою
Оченьки закрито.
Народна пісня Ой най мене не ховають
Ні попи, ні дяки,
Ой най мене поховають
Молоді козаки. - Прикрий моє тіло
Чумацькеє біло
Та ще й головочку.
Щоб моє тіло
Чумацькеє біло,
Щоб не чорніло,Од ясного сонця,
Од буйного вітру
Не марніло.
Чумацька пісня - "Гей, подай, чумаче, гей, подай, голубче,
та хоч правую руку!"
"Гей, рад би я, моя дівчинонько,
та й обидві подати,
Гей, насипано та сирої землі,
тяженько її підняти".
Чумацька пісня - Вгорнувся чумак у новий кожух,
Обернувся долів серцем, віддав Богу дух.
Чумацька пісня - Возьміть мене на топори,
Занесіть мя в Чорні Гори.
В Чорну Гору занесіть мя,
На дрібний мак посічіть мя.
Пісня про смерть Довбуша
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
