Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що дає основу? – Любов. Що творить? – Любов.
Григорій СКОВОРОДА - Що зберiгає? – Любов, любов. Що дає насолоду? – Любов, любов, початок, середина кінець, альфа і омега.
Григорій СКОВОРОДА - Любов ніяким чином не може бути вiчною і мiцною, якщо породжується тлiнними речами, тобто багатством...
- Все минає, любов же нiколи, все тебе облишить, крiм любого, в тобi сущого.
Григорій СКОВОРОДА - ...хороша любов є та, яка є iстинною, міцною і вічною.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Одна стріла збиває одного орла.
Кит. - Одна троянда не робить весни.
Іран. - Одне поліно печі не гріє.
Євр. - Одруження або людину робить, або нелюда.
Англ. - Одружився — кажи всім, купив коня — не хвалися.
Естон.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Далеко, як оком глянеш.
- Дбає, як пес за п'яту ногу.
- Два білих, а третій, як сніг.
- Двері, наче в стайні.
- Делікатний, як панський хорт.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Доповідач: людина, що розмовляє в чужих снах.
Уістен Хью Оден - Дорога до істини вимощена парадоксами.
Оскар УАЙЛЬД - Дорожче всього обходяться непродажні жінки.
Франсуа Моріак - Дорослішання — це коли дитина починає виховувати матір.
NN - Досвід аж ніяк не заважає нам повторити колишню дурість, але заважає одержати від неї колишнє задоволення.
Трістан Бернар
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Дайте людині повну свободу – і вона не знатиме, що з нею робити.
Юрій РИБНИКОВ - Далеко зайшли: десятиріччями ж йшли семимильними кроками.
Леонід ЗАБАРА - Даруйте, що не туди вас завели, але навiщо ви за нами йшли?
Ростислав ДОЦЕНКО - Даси себе розкусити — з’їдять.
Леонід ЗАБАРА - Дасте людині повну свободу, а вона все одно шукатиме експлуататора.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ні, ні! Прийдешнє — не казарма,
Не цементовий коридор!
Максим Рильський
"Ні, ні! Прийдешнє — не казарма...", 1923 - Харків, Харків, де твоє обличчя?
До кого твій клич?
Угруз ти в глейке многоріччя,
темний, як ніч.
Павло ТИЧИНА
"Харків", 1923 - Братерство давніх днів! Розкішне, любе гроно!
Озвися ти хоч раз до вигнанця Насона,
Старого, кволого, забутого всіма
В краю, де цілий рік негода та зима,
Та моря тужний рев, та варвари довкола...
Микола Зеров
"Овідій", 1924 - Знов на Богдановій дідизні
Історії свистять вітри,
Скрегочуть місяці залізні
Неповторимої пори.
Євген МАЛАНЮК
"Вітри історії", 1924 - Необорима соняшна заглада —
Віки, віки — одна блакитна мить!
Куди ж поділа, степова Елладо,
Варязьку сталь і візантійську мідь?
Євген МАЛАНЮК
"Варязька балада", 1925
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
