Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Бачити гаманця i не знати, шо в ньому,– це значить, бачивши, не бачити. Очевидно, треба скрiзь дивитися подвiйно: одне брати в душу, а друге у розум.
Григорій СКОВОРОДА - I мудрий часто спотикається.
Григорій СКОВОРОДА - Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
- О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА - Одна слава – тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть – це i в пекельнi лихоманки i дочки– хидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть – це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Вже вкотре він ступав на граблі, коли долав кар’єрні щаблі.
- Вже стільки партій у державі, що не збагнеш — де ліві й праві.
- Вибирай жінку не в хороводі, а на городі.
- Вигнався з дуб, а розуму з зуб.
- Видно птаха по польоту.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пройшли года, як вода.
- Пройшли літа із світу, як листя із дерева.
- Пройшли мої літа, як вітри круг світу.
- Пройшов вік, як батогом ляснув.
- Пропав, як з мосту впав.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Віктор Гюґо був божевільним, який уявив себе Віктором Гюґо.
Жан Кокто - Він міг убити цього факіра, який охороняв храм, з пістолета, але у індійця зі зброї була лише шпага і Гаррі довелося вбити його шпагою.
Кіплінг - Віра набагато краще віросповідання. Віросповідання — це коли замість тебе думають інші.
Р. Бакмінстер Фуллер - Вірш клубком підступає у горлі, як відчуття біди, як ностальгія, як туга за коханням.
Роберт Фрост - Віршам читач не потрібен.
Дікінсон
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Обставини вищі за нас, якщо ми схиляємо перед ними голову.
Володимир ЧЕРНЯК - Одні отримують те, чого варті, інші залишаються людьми.
Володимир ЧЕРНЯК - Що б ти не казав про інших, це говорить про тебе.
Володимир ЧЕРНЯК - Скажи мені, хто я, і я скажу тобі, хто ти.
Володимир ЧЕРНЯК - Важко сказати щось хороше про людину, яку добре знаєш.
Володимир ЧЕРНЯК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Який хто є, хай буде, коли іншим не має сили бути.
Уляна КРАВЧЕНКО "Із афоризмів", 1884 - Я дуже сміливий: я не боюсь нікого
Слабого; За правду битися готов я до загину З-за тину. Володимир САМІЙЛЕНКО "Сміливий чоловік", 1886 - Бідні діти, недарма мої татуньо покійні кажуть було, що будуть не ученики, а мученики; не учителі, а мучителі.
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ "Люборацькі", 1886 - Щастє-щастє! Та що не минає? А вік, як маків цвіт.
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ "Люборацькі", 1886 - І ласки панські, й панські жарти —
Мужик все виніс на спині. Іван ФРАНКО "Панські жарти", 1887
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|