Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Середній шлях — найбезпечніший.
ОВІДІЙ - Серце мудрого — по праву сторону, а серце дурного — по ліву.
Екклесіаст - Скаржитися на неприємну річ — значить подвоювати зло; глузувати з неї — значить знищити її.
КОНФУЦІЙ - Скромність — мати великих діянь.
Оноре де БАЛЬЗАК - Слово, керуючись яким, можна прожити все життя — поблажливість.
КОНФУЦІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не сунь носа до чужого проса.
- Не сунься у вовки з кобилячим хвостом.
- Не сунься у вовки з кобилячим хвостом.
- Не сунься у вовки з кобилячим хвостом.
- Не та вівця дурна, що далась обстригтись, а та, на якій руно не наросло.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Рябий, як гороб'яче яйце.
- Рябий, як зозуля.
- Рябий, як на небі зірниця увечері.
- Рябий, як решето.
- Сад білий, як молоком облитий.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Боротьба й полеміка тільки тоді мають сенс, коли ними рухають принципові розходження.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Повага до мови — один з атрибутів поваги до народу.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Для мистецтва дорогі як краса, так і потворність.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Держава — не курорт... щоб віднайти таке місце, яке тобі подобається.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Нещасний той народ, серед якого в час біди не знайдеться хоча б однієї людини, котрій можна
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Яка божественна жінка — не дай, Боже, таку!
Олександр ПЕРЛЮК - Яка ж це вседозволеність, якщо простій людині не можна й слова сказати
Олександр ПЕРЛЮК - Яка жінка — не дай Боже, таку!
Олександр ПЕРЛЮК - Яка жінка! Здається, я вже знайшов своє місце в житті!..
Олександр ПЕРЛЮК - Яка ти сьогодні довгонога!
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, чи пісня й думка кволі? Леся УКРАЇНКА "Хто вам сказав, що я слабка...", 1911 - Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бій, — Пожартуєм для розваги! Павло ТИЧИНА "Молодий я, молодий...", 1911 - Треба негайно "одшити" — або принаймні поставити на своє місце різних писак, що, вміючи сяк-так зробити репортерську замітку, тикають свого носа в мистецтво й — більше того — намагаються керувати ним.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
- Українська інтелігенція відчуває, що в масі вона не здібна побороти в собі рабську природу, яка північну культуру завжди обожнювала і тим не давала можливості Україні виявити свій національний геній.
Микола ХВИЛЬОВИЙ "Україна чи Малоросія", 1926 - Оживе і встане все, що спало досі,
бо вода зцілюща сохлий корінь зросить. Михайло ДРАЙ-ХМАРА "Поворот", 1927
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|