Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Просiть - i буде вам дано, шукайте - i знайдете, стукайте - i вiдчинять вам.
Євангеліє від св. Матвія - Ходiть дорогою вузькою... Бо тiснi тi ворота, i вузька та дорога, що веде до життя, i мало таких, хто знаходить її.
Євангеліє від св. Матвія - Стережiться фальшивих пророкiв, що приходять до вас ув одежi овечiй, а всерединi - хижi вовки. По їхнiх плодах ви пiзнаєте їх.
Євангеліє від св. Матвія - Не будуйте на пiску. I линула злива, i розлилися рiчки, i буря знялася й на дiм отой кинулася - i вiн упав, i великою була та руїна його.
Євангеліє від св. Матвія - ...Зостав мертвим ховати мерцiв своїх.
Євангеліє від св. Матвія
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не буде тоді в мене голова боліти.
- Коли наклювалось, то і вилупиться.
— Уже яєчко наклювалось, то й курчатко незабаром вилупиться.
- Діждусь і я тої години, що будуть по шелягу дині.
- Аби цвіт, а ягідки будуть.
- Буде і на нашому тижні свято.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Він мене знає, як чоботи на своїх ногах.
- Він не любить сісти, як кобила вівса їсти.
- Він, як стовп, не гнеться.
- Вірити, як собаці.
- Влетів, як птах.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Скромність — людське дитинство.
Карла Бруні - Сліпі не бояться темряви...
Герберт Уелс - Сперечатись це так вульгарно. Адже в пристойному суспільстві завжди підтримується одна й та сама думка.
Оскар Уайльд - Сподіватися на що? Що лайно раптом почне добре пахнути?
Луї-Фердінанд Селін, «Лист до Элі Фор», 1933 - Стережись того друга, який любить твого ворога.
Східна мудрість
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Сатира має право перебільшувати, але цим правом давно не користується.
Данило РУДИЙ - Боги живуть тільки нашими молитвами.
Данило РУДИЙ - Теорія бездоганна, коли її не можна перевірити практикою.
Данило РУДИЙ - Перевага плоских думок у тому, що їх більше укладається в голові.
Данило РУДИЙ - Гостру думку варто подавати тупим кінцем уперед.
Данило РУДИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Вирве ми серденько.
Маркіян ШАШКЕВИЧ
"Розпука", 1837 - Скажи мені правду, мій добрий козаче,
Що діяти серцю, коли заболить,
Як серце застогне і гірко заплаче,
І дуже без щастя воно защемить?
Олександр Афанасьєв-Чужбинський
"Є. П. Гребінці", 1841 - І тепер я розбитеє
Серце ядом гою,
І не плачу, й не співаю,
А вию совою.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Три літа", 1845 - Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845 - А то горе, що душа — наче птиця без крил хоче піднятися над землею, а туча до землі й пригнітає.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1856
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
