Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Успіх вважаю овочем: мине час – засохне.
Епіктет - Коли потопав він у морі та добро своє втратив, не жалів нічого, а лише Богу дякував, примовляючи: "Добре це для мене, бо тягар я відкинув, а в цім лахмітті залишусь філософії навчати".
Зенон - Коли справи твої улаштовуються, перемін очікуй, і навпаки, як обступлять тебе напасті несподівані, сподівайся на краще життя.
Нил - Несталість слави й вдачі терпи з надією.
Демонакс - Гнівливий проповідує смерть, а муж мудрий відмолить його.
Демонакс
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Дружній череді вовк не страшний.
- Отаманом артіль кріпка.
- Голос народу — голос Божий!
- Хто людей не слухає, той Бога не боїться.
- Нехай буде, як скажуть люде.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Зимове сонце, як мачушине серце.
- Зимове сонце, як удовине серце.
- Зимове тепло, як мачушине добро.
- Зимою деньок, як комарів носок.
- Зібрався, як швець на торг.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Слово – не горобець, напаскудить – не відмиєшся.
Тамара Клейман - Слухи про хвороби серця в Бориса Миколайовича, розповсюджені іноземними кореспондентами, викликані лінгвістичними причинами.
Сергій Караганов - Ступінь винності прямо пропорційна інтенсивності спростувань.
"Закон Сторрі" - Тільки президенти, автори передовиць і люди, що страждають солітером, мають право використовувати займенник "ми".
Марко Твен - У вас таке гарне питання, що я не хочу псувати його своєю відповіддю.
Євгеній Ясин
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Слава безсмертна – це честь і честолюбності друг.
Митрофан ДОВГОЛЕВСЬКИЙ - Чи знайдеш ти куточок землі, де б не проживали безголові?
Справді, наскільки керманич цінніший гребця рядового,
А від солдата простого важливіший вождь є у війську,
Саме настільки і розум людський перевищує доблесть.
Митрофан ДОВГОЛЕВСЬКИЙ - Очевидно, дуже мало людей керуються розумом – керманичем свого плавання.
Митрофан ДОВГОЛЕВСЬКИЙ - Злодій за кражу і вбивця за вбивство несуть якусь кару,
Смерть забирає ж у нас зовсім безкарно усе.
Митрофан ДОВГОЛЕВСЬКИЙ - Тим важча хвороба божевілля володіє кожним, чим він розумнішим здається для інших.
Митрофан ДОВГОЛЕВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком —
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844 - Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! злої!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845 - Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі,
Та не дав мені Бог
Ані щастя, ні долі.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Ой одна я, одна...", 1847 - Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли;
у нас нема
Зерна неправди за собою.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Доля", 1858 - Мені, моя доле,
Дай на себе подивитись,
Дай і пригорнутись,
Під крилом твоїм любенько
В холодку заснути.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Слава", 1858
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
