Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...людська душа і друг, безсумнівно, цiннiш а все інше.
Григорій СКОВОРОДА - Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Всiх подарункiв дружніх миліше сам друг тому, хто взаємно є друг.
Григорій СКОВОРОДА - Я належу до тих, хто настiльки цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзів... найлiпшою прикрасою життя.
Григорій СКОВОРОДА - ...як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і мiж негідними людьми не виникає дружби.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Там де великі вікна, багато світла, а мало правди.
- Золотий ключик до кожних дверей придасться.
- Коза з вовком тягалася: тільки шкурка зісталася.
– ... тільки пані стара зосталася, та ще хвіст і язик: простяглась, та й лежить. - Суха ложка рот дере.
— ... сухий кавалок хліба. - Треба підмазати, щоб не рипів.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Зігнувся, як дуга.
- Зійде, як вода з гуски.
- Зійшли літа із світу, як листя з дерева.
- Зірвався, як з кілка.
- Зітхає, як ковальський міх.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Яка прекрасна річ перспектива — побачити своїх ворогів такими маленькими-маленькими!
Станіслав Єжи ЛЄЦ - Якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо спраглий, дай йому пити: роблячи це, ти збереш на його голову палаюче вугілля.
Апостол Павло - Якщо досить довго сидіти на березі ріки, то побачиш пропливаючий нею труп ворога.
Китайськ. - Бойовий листок повинний бути бойовим листком, адже це ж бойовий листок!
Армійський фольклор - Ви повинні вірити усьому, що прочитаєте в газетах, якщо так для вас цікавіше.
Роуз Маколі
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- За здобутком завжди втрата простує.
Богдан Хмельницький - За канібалізм з людським обличчям!
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - За межею бідності може бути тільки похорон.
ЛЕОНІД КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - За одного битого два роки дають.
Флоріан БОДНАР - За пакет крупи я більше не продамся, інша річ — за два!
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ти зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько, Най розпука та й лютая
- Вирве ми серденько.
Маркіян ШАШКЕВИЧ "Розпука", 1837 - Скажи мені правду, мій добрий козаче,
Що діяти серцю, коли заболить, Як серце застогне і гірко заплаче, І дуже без щастя воно защемить? Олександр Афанасьєв-Чужбинський "Є. П. Гребінці", 1841 - І тепер я розбитеє
Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою. Тарас ШЕВЧЕНКО "Три літа", 1845 - Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь... Тарас ШЕВЧЕНКО "Минають дні, минають ночі...", 1845
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Щоб хотілось і моглося, було де і було з ким!
- Давайте вип’ємо за наших ворогів. За те, щоб у них все було: і автомашина, і гараж, і гарна хата, і дача.
І щоб у них скрiзь стояли телефони. І щоб по тих телефонах вони завжди набирали 01, 02, 03, 04! - Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|