Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгiршим.
Григорій СКОВОРОДА - ...помилки друзів ми повинні уміти виправляти або зносити, якщо вони не серйозні.
Григорій СКОВОРОДА - Добра, тобто справжня людина, завжди виносить добре із доброго скарбу серця.
Григорій СКОВОРОДА - Немає нічого небезпечнiшого, нiж пiдступний ворог, але немає нічого більш отруйного вiд удаваного друга... Жоден диявол ніколи не приносить бiльше, нiж такі удавані друзi.
Григорій СКОВОРОДА - Побiльше думай і тоді вирiшуй.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Спасе Бог твою душку на колючу грушку, на пень боком, на шпичку оком. (Чекар так дякує після їжі, як нема старших, і найпаче, як у кожного був свій хліб).
- Ні за що!
— Богу дякуйте!
— ... Господеві!
- — Вибачайте!
— Дякуйте Господеві!
— Спасибі й вам! дай Боже здоровя, за ваше приятельство!
- Що Богу то Богу, а що людям, то людям, (кажуть, як господар відповість "Богу дякуйте".
- Є брехенька, що у господаря з гостем і до бійки дійшло за се "Богу дякуйте".
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Їсть, як дурний мило,
- Їсть, як за себе кидає,
- Їсть, як іржа залізо,
- Їсть, як каліка,
- Їсть, як муха,
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- У науці слава дістається тому, хто переконав світ, а не тому, хто першим набрів на ідею.
Франсіс Дарвін - У наш час бути зрозумілим значить попасти впросак.
Оскар УАЙЛЬД - У наш час існують професори філософії, але не філософи.
Генрі Торо - У небезпечні часи не замикайся в собі, там тебе, напевно, відшукають.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - У недосвідчених дівчат можна багато чому навчитися.
Джованні Казанова
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- І старому пеньку іноді хочеться, щоб на ньому сиділи дівчата.
Юрій РИБНИКОВ - Вигукуючи: "Який нахаба!", жінка висловлює своє захоплення.
Юрій РИБНИКОВ - Жінки загадкові доти, доки мовчать, ідеальних жінок можна знайти тільки в оголошеннях.
Юрій РИБНИКОВ - КВК пліткарок: «Хто? Кого? Де?»
Юрій РИБНИКОВ - Той не згорить від любові, хто боїться її, як вогню.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І тепер я розбитеє
Серце ядом гою,
І не плачу, й не співаю,
А вию совою.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Три літа", 1845 - Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845 - А то горе, що душа — наче птиця без крил хоче піднятися над землею, а туча до землі й пригнітає.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1856 - Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Я не нездужаю, нівроку...", 1858 - Ходжу-блуджу по городу
Великому, великому.
Одкрив би я своє серце,
Та нікому, та нікому.
Пантелеймон КУЛІШ
"Люлі-люлі", 1861
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Приходить чоловік додому і каже жiнці:
– Ти завжди виглядаєш такою гарною пiсля горiлки.
– Що ти, я зовсiм не пила, – дивується жiнка.
– Зате я випив.
То давайте вип’ємо за те, щоб нашi жiнки були завжди красивими.
- – Вип’ємо за панi Марiю!
Голос збоку:
– За яку?
Кожний за свою!
- Знаєте, чим казка вiдрiзняється вiд життя?
Казка – це коли женився на жабі, а вона виявилася царiвною.
А життя – це коли навпаки.
Так давайте вип’ємо за те, щоб наше життя було схоже на казку!
- Була нiч. Тиша. Ясний мiсяць. Вiн і вона.
Він сказав: «Так». Вона сказала: «Нi».
Минули роки. Була нiч. Тиша. Повний місяць.
Вона сказала: “Так». Він сказав:«Так».
Та роки були вже не тi.
Так вип’ємо ж за те, щоб все в життi робилось своєчасно!
- За нашу красу і за мужність наших жінок, що нас, таких красивих, терплять!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
