Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли хто мандрує по планетах, блукає весь вiк по iсторiях, чи може взнати, що дiється у серцi?
Григорій СКОВОРОДА - Сiється гниле – виростає запашне, сiється жорстке – виростає нiжне, сіється гiрке – виростає солодке, сiється нiсенiтниця та дурiсть – виростає премудре й прозірливе.
Григорій СКОВОРОДА - Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
Григорій СКОВОРОДА - Люблю джерело i початок – вiчнi струменi, що течуть вiд випарiв серця свого. Рiки стiкають, потоки висихають, струмки зникають, тiльки джерело вiчно дихає випаруваннями, оживляє i прохолоджує. Одне джерело люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хто швидко прилiпляється до нової думки, той швидко вiд неї i вiдпадає. Що швидко запалюється, те раптово й гасне.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Сила солому ломить.
- Вода і камінь довбе.
- Коли не здужаєш, не берись за щось.
- З богатим не судися, з сильним не борися.
— Бодай чорт з богатим позивався, а з сильним боровся.
- Не дмухай проти вітру.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Побачив шпака у дворі - знай: весна на порі.
- Ранні ластівки - щасливий рік.
- Сині хмари - на тепло.
- Сій вчасно - вродить рясно.
- Сонце гріє, сонце сяє - вся природа воскресає.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Щастя — це міцне здоров’я і слабка пам’ять.
Е. Хемінгуей - Щастя в тім, щоб своє серце віддати іншому.
Рабіндранат Тагор - Щастя не в тім, щоб робити завжди, що хочеш, а в тім, щоб завжди хотіти того, що робиш.
Лев ТОЛСТОЙ - Щира любов не є любов до однієї особи, щиросердечний стан – готовність любові до всього.
Лев ТОЛСТОЙ - Щирість полягає не в тім, щоб говорити все, що думаєш, а в тім, щоб думати саме те, що говориш.
Іполіт ДЕ Ліврі
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Хто з тобою рахуватиметься, якщо ти не вмієш бути небезпечним?
Андрій КОВАЛЬ - Прекрасні монстри небезпечніші, аніж потворні.
Андрій КОВАЛЬ - Покажіть мені беззаперечних авторитетів, щоб я знав, кому опонувати.
Андрій КОВАЛЬ - Найнебезпечніший тип: ідеаліст-максималіст.
Андрій КОВАЛЬ - Звільни свою Правду від фальшивого пафосу і зрозумієш її глибше.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ні, хоч дуже я люблю
Україну-неньку,
А сидітиму собі
Краще потихеньку.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Переляканий", 1892 - Він українець — це запевне,
Бо хвалить сало й галушки
Та ще вишиванії дома
Бере він на ніч сорочки.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Українець", 1892 - Та вірую, що хрест мій не безплодний,
Що хрест отой — бездольний люд спасе,
Запинить певно стогін всенародний,
Вітчизні щастя принесе!
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Сучасникові", 1894 - І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
Леся УКРАЇНКА
"І все-таки до тебе думка лине...", 1895 - О краю мій, найкращий між краями,
Зруйнований та знищений катами!
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Тебе... тебе забути нам?", 1895
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
