Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ніхто, хто у гріхах живе, хай у відчай не впадає. Відомо ж бо, що обкопування і присаджування змінюють посаджене єство, а душевний устрій може стримувати всяку недугу.
Біант - Мудрому мужу не гідно каятися, а – промислити.
Епіхарм - Кожен, хто чинить гріх, раб гріха.
Євангеліє - Благі Благим споконвічно створені були, так і грішні злими.
Сирах - Розум не викорінює пристрасті, але їй супроти виться.
Йосип
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Коханню не треба пальцем показувати.
Чеськe - Кохання — єдина-хвороба, від якої видужати не хочеться.
Франц. - Кохання — море: хто не вміє плавати, той потоне.
Турецькe - Кохання — наче шовк: і мертвого загорнути, і живого одягнути.
Афр. - Кохання — не маєток: найняти не можна.
Рум.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Вчепився, як городовий до п'яного.
- Вчепився, як злидні бондаря.
- Вчепився, як рак за берег.
- Вчепився, як рак за штани.
- Вчепився, як реп'ях до кожуха.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Дурнів і безличних людей минають мовчанкою.
Едвардс - Дурня ніколи не турбує його власна дурість.
Гоббс - Ерудиція — пилюка, витрушена з книжки в порожній череп.
Амброс БІРС - Ех, якою чудовою комедією був би цей світ, не було б у нас у ній своєї ролі.
Дені Дідро - Є два важелі, якими можна рухати людей, — страх і особистий інтерес.
НАПОЛЕОН І
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Наше лихо: знову второпали, за що боролися, лише тоді, коли напоролися.
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Наші прописні істини виписують кренделі.
Флоріан БОДНАР - Нашу націю кілька століть перевертали з ніг на голову, тому серед нас так багато перевертнів.
Володимир Яворівський - Не "бронзовій", а то здадуть тебе в брухт.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Не бійтесь екстрасенсів — вони забирають ваші гроші цивілізовано.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ с. Кричильськ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Бистра річка — життя моє,
Широка-глибока... Плавле-тоне на тій річці Душа одинока. Пантелеймон КУЛІШ "Родина єдина", 1862 - За що, Боже, на сім світі
Я так погибаю? Ані живу, сиротина, Ані умираю. Сидір ВОРОБКЕВИЧ "Марно вік мій...", 1865 - Мряка на землю упала,
Місяця ж більш не діждати! Темно й на серденьку стало... Час мені, мабуть, до хати! Василь МОВА "На прогулянках", 1887 - Я сьогодні в тузі, в горі,
Мов у тяжкім сні, — Отруїли ясні зорі Серденько мені. Леся УКРАЇНКА "Зоряне небо", 1893 - Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі І так заридати, щоб зорі почули, Щоб люди вжахнулись на сльози мої. Леся УКРАЇНКА "Горить моє серце, його запалила...", 1893
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|