Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів.
К. Гельвецій - Зроби крок уперед — і ти зрозумієш, що багато чого не так страшне саме тому, що більше всего лякає.
СЕНЕКА Луцій Анней Молодший - Зроби перший крок і ти зрозумієш, що не все так страшно.
СЕНЕКА - І в справах не губитися, і в речах не розтікатися, і в уявленнях не блукати, душею не стискатися раптом, або ж із себе вискакувати.
Марк АВРЕЛІЙ - І знайшов я, що гірше смерті жінка, тому що вона — сітка і серце її — сільця, руки її — окови.
Екклесіаст
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Опанас свині пас, кури крав, у міх клав, кури сокочуть, у міх не хочуть.
— ... мішок рветься — щось кудись рветься — щось кудись преться. (Теж з бурлацького оченашу).
- Соловей у лісі реве, а ведмідь щебече.
- Нім дитина запіяла, когут духа спустив.
- Хата рогата (діла по всіх кутках).
- Хата не ворог: коли не запалиш то не згорить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Справний, як віл до корита.
- Спритна, як муха в сметані.
- Спритний, як в'юн.
- Спромігся, як убогий на кисіль.
- Став, як опарений.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Правда — найцінніше з того, що ми маємо: витрачаймо ж її ощадливо.
Марк Твен. - Правда — це бомба, що вбиває двох: того, в кого її кинули, й того, хто її кинув.
Франсуаза Партюр'є. - Правда — це перемога совісті в людині.
Михайло Пришвін. - Правда — це спільне сумління людей.
Михайло Пришвін. - Правда — це така річ, що якимось чином може когось дискредитувати.
Генрі Луїс Менкен.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- М’ясо любить не холод, а холодець.
Віктор ІГНАТЕНКО - Маємо претензії до Бога, що не дає нам України. Маємо претензії до ворогів, що гарбали від нас, скільки могли. Маємо претензії до світу, що нас не оборонив і не боронить. Не маємо претензій тільки до себе.
Роман Купчинський - Майстри заварювати кашу здебільшого сподіваються на манну з неба.
Флоріан БОДНАР - Маленькі на зріст люди пізніше від інших дізнаються, що почався дощ.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Мало жінкам родини, так вони вже масово допадаються до керування автомобілем!
Борис РЕВЧУН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ти криниця туги,
Що в безмежний простір
До добра і краси
Підіймає мій зір.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Атогого", 1902 - Співають, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!
Олександр ОЛЕСЬ
"Чари ночі", 1904 - Вона пройшла і зникла десь у сизій млі...
І ніби з нею все пройшло навіки:
Весна, бажання і утіхи,
І вся краса життя й землі.
Олександр ОЛЕСЬ
"Вона ішла... але здавалося мені...", 1905 - Про душу не мов мені, мила,
Подай коралеві уста,
Рам'ям обвинись щосила,
Красуне, сміхуне пуста.
Я в душу красуні не вірю,
Я вірю в красуні уста!
Василь ЩУРАТ
"Про душу не мов мені, мила..." - Одну, та щиро любити, двох не голубити.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"В неділю рано зілля копала", 1909
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
