Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ворог не той, хто наносить образу, а той, хто робить це навмисне.
ДЕМОКРІТ - Все для всього завжди.
Будда - Все істинне – незмінне, все помилкове короткочасне.
СЕНЕКА - Все істинно велике відбувається повільним, непомітним ростом.
СЕНЕКА - Все невідоме уявляється величним.
Тацит
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ох моя матінко! Снився мені батенько! — Цур йому доненько: поминатись хоче.
- Ой лишенько! пана "щось" зїсть.
— Ах ти ж прокляте! нехай лучше пан тебе зїсть!
- Через ваші вівці та в кошару не заглядати?
— Задля бабиного теляти, не можна і в двір заглядати!
— Хіба для твого теляти, та у хлів не заглядати? (Вовк відповідає чоловікові на питання: "Чого ти вовче у хлів заглядаєш?).
- Так мама казали.
— Так казали старі люди, — дівчата.
- Дурні люди! Кажуть батько вмер, а хто ж мене тоді битиме?
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Пнеться, як хміль на тичині.
- Пнуться, як грішні душі до пекла.
- По правді жить, як по воді без сліду плить.
- Побачив, як своє праве вухо.
- Побачив, як свої вуха.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Перемога і поразка – дві великі омани. Ніхто не втрачає всього, як це іноді здається, і не виграє так багато, як може здатися.
Хорхе Луї Борхес - Переможеним ми залишимо тільки сльози, аби було чим плакати.
Отто фон БІСМАРК - Переможець завжди сприймає якісь риси переможеного.
Бернард ШОУ - Перш ніж зробити важливий крок у житті, чоловік замислюється: «Що сказати?», а жінка — «Що вдягати?».
В. Хаббардз - Перш ніж побудувати стіну, я хотів би знати, що саме я відгороджую і від чого я відгороджуюсь. І кого я цим скривджу.
Роберт Фрост
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає.
Дмитро Донцов - Найбільше чудо — це та мить, яка зараз у нас перед очима, те, що відбувається ось зараз. Ми творці цієї миті, ми її насичуємо своїми бажаннями, своїми думками, ми вже засіваємо завтрашній день.
Василь Литвин - Народ завжди має право протестувати проти гніту.
Пилип Орлик - Народ шукає в геніях себе.
Ліна КОСТЕНКО - Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.
Олександр Довженко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Полум'ям вічним на жах всім нащадкам
Дантове пекло палає;
пекло страшніше горить в нашім краю,-
чом же в нас Данта немає?
Леся УКРАЇНКА
"Де тії струни, де голос потужний...", 1902 - Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не шукайте,
хто був той цар і як йому наймення:
з його могили утворила доля народу
пам'ятник — хай згине цар!
Леся УКРАЇНКА
"Напис в руїні", 1904 - Ми не іконописці, а історики. Ставимо не іконостас, а галерею типових представників нашого громадського руху, в плоті і крові, в сильних і слабих формах їх діяльності.
Михайло Грушевський
"Костомаров і новітня Україна", 1910 - Тіні забутих предків.
Михайло Коцюбинський
Назва повісті, 1911 - Старий московський централізм виступає тут ще раз перед нами під маскою більшовизму.
Михайло Грушевський
"Очищення огнем", 1918
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
