Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Найбільшу владу має той, хто має владу над собою.
Сенека. - Найгірша зіпсованість — зіпсованість кращих.
Фома Аквінський - Найогидніший вид малодухості - це жалість до самого себе.
Марк Аврелій - Найчастіше буває так: чим менше відчуваєш страх, тим менше небезпеки.
Тіт Лівій - Намагаючись уникнути одних вад, дурні потрапляють в інші.
Горацій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Розірвись надвоє, — скажуть: чому не начетверо?
- Соловей співа, поки дітей нема.
- Старий кіт, а масло любить.
- Ти йому плюй межи очі, а він каже — дощ іде!
- Ти од його спиною, а воно до тебе рилом.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Присохне, як овечий лій.
- Пристав, як пан за подушне.
- Пристав, як циган до точила.
- Пристало, як свині наритники.
- Причепився, як реп'ях.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найбільшої любові заслуговує та людина, яка, будучи наймогутнішою, не навіює страху.
Плутарх - Найгірше, що створює земля – невдячну людину.
Авзоній - Найглухіший той, хто не хоче чути.
Аленкар - Найнепереможніша людина – це та, якій не страшно бути дурною.
Василь Ключевський - Найперший обов'язок людини – не бути легкодухим!
Роллан
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Любиш пограти на нервах – не розладнуй їх.
Флоріан БОДНАР - Люди — розумні: допетрали, що без грошей жити не можна, а без честі й совісті ще й як!..
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Люди бувають вдячні особливо тоді, коли їх критикують, не називаючи прізвищ.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Люди воліють водитися з тими, у кого гроші водяться.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Люди, продаючи один одного, непогано живуть.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Розпинали тебе на
Курних перехрестях доріг,
І стріляли тобі
Вороги у скривавлені груди...
Та не вбили народ —
І народ себе в серці зберіг.
Віталій Коротич
"Моїй землі", 1961 - Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Василь СИМОНЕНКО
"Де зараз ви, кати мого народу?", 1964 - Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Василь СИМОНЕНКО
"Гранітні обеліски", 1964 - Над тобою
Палають німби мук і скорбот,
І подвиг твій,
Обпечений ганьбою,
Благословив розстріляний народ.
Василь СИМОНЕНКО
"Одинока матір", 1964 - Упаду я зорею,
Мій вічний народе,
На трагічний і довгий
Чумацький твій шлях.
Василь СИМОНЕНКО
"Стільки в тебе очей...", 1966
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
