Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Чесне є не те, що давнє, а те, що добре й корисне.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Яка милостиня таке і воздаяння.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Не те, що ми хочемо, а що Бог хоче, – те в нас здійснюється.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - [Греки] встановили нам письмено своє, аби ми взяли його і втратили свою пам’ять. Тут був той Ілар, який хотів учити дітей наших, то повинен був ховатися по домівках тих, аби їх, неграмотних, навчити нашого письма і нашим Богам правити треби. А те повів нам, що повоюємо греків, бо знав те ясно: і знав, як Отці наші те говорили мені, що знищимо їх, зруйнуємо Хорсинь і Амастриду мерзенну, і будемо великою державою з князями своїми, городами великими і безліччю зброї залізної. І буде безліч нащадків наших. А греків зменшиться, і будуть минулим своїм дивуватися і похитувати головами...
Велесова Книга (8/3) - А греки хотіли нас христити, щоб ми забули Богів наших і так обернулися [в їхню віру], і стали їхніми рабами. Постережемося того...
Велесова Книга (6-Є).
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не кайся рано вставши, а молодо учитись.
- Не кайся рано вставши, молодим оженившись.
- Не кидай живого, не шукай мертвого.
- Не клади пальця в рот, бо одкусить.
- Не клади псові пальців в зуби, бо вкусить.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Не втаїться кохання, як у мішку шило.
- Hе дме, та повна хата диму.
- Не любить правди, як пес мила.
- Не мели, як порожній млин.
- Не минеться, як бабі жнива.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Рівність – найміцніша основа кохання.
Лессінг. - Де розрахунок, там немає і тіні кохання.
Нарєшний. - …не можна кохати з примусу.
Сервантес. - Зрадити кохання може тільки той, кого кохають.
Войніч. - Вибачають, доки кохають.
Франсуа де Лярошфуко.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Час іде і здмухує попіл.
Ліна КОСТЕНКО - Часом легше домовитись із голодним вовком, аніж із ситим бараном.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів.
Ліна КОСТЕНКО - Часто Фортуна усміхається тому, кого не бажає помічати Феміда.
Роман КРИКУН - Чемний гість зайвого не з’їсть.
Анатолій ШКЛЯР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Тільки тоді, як Петраркою стане той, хто сьогодні б'є жінку, наступить всесвітня соціальна весна.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Гармат би нам та кулеметів замість мрій, тату!
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Чи не краса в тому, що щось тільки існує, — і не вертається більш ніколи...
Уляна КРАВЧЕНКО "Спогади учительки", 1936 - Все буде відомо — даремно ховаєш нужденність
Бажань похітливих, думок без сумління і страху. Все станеться явним — даремно втікаєш від себе У видумку мрій, сорокатий каптан для безумців. Юрій ЛИПА "Простовіч", 1938 - Спалитися в безупиннім
Життю, що в іскрах пливе, В неопалимій купині, Що родить вічно нове. Юрій ЛИПА "Три брати", 1938
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|