Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Слава Отцям нашим і Матерям, що вчили нас про Богів наших і вели нас за руку до Стежки Права!
Велесова Книга (8/2). - Станьте, як леви, один за одного, і тримайтеся князів своїх, і Перун буде коло вас і перемогу дасть вам!
Велесова Книга (8/3) - Так речемо, що маємо Красне вінце Віри нашої, і не мусимо чужої добиратися.
Велесова Книга (7-З) - То стрепенися, Народе мій, від сплячки і в злагоді йди до стягів наших. А захистить нас од ворогів на Русі могутній Сварог наш, не чужинські боги!
Велесова Книга (7-Г). - У Книзі Велеса стрінемося з невідомим в офіційних історіях ствердженням, що Аскольд і Дир, будучи чужими князями-узурпаторами в Києві, першими прийняли з Греції християнство та, пробуючи накинути його Києву, були вбиті громадянами Києва саме за цю спробу заведення чужої віри у столиці старинної Русі-України.
Володимир ШАЯН,
Віра Предків Наших
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Оце пристав! Наче вош до кожуха.
— Держиться, як вош кожуха.
- Причепився, як репях.
— ... до кожуха.
- Учепився, як гріх села.
- Вчепився, як злидні боднара.
- Чіпляється, як сліпий до плота.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Боїться, як заєць бубна.
- Боїться, як собака мухи.
- Боїться, як чорт хреста і кадила.
- Борода по коліна, а розуму, як у дитини.
- Борода, як у владики, а сумління, як у шибеника.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Записуй кожну думку. Можливо, тобі вдасться записати свою власну.
Домінік Опольський. - Запитання — це тільки вияв потреби.
Жан Піаже. - Засіб повідомлення є повідомленням.
Маршалл Маклюен. - Засоби масової інформації не менш небезпечні, ніж засоби масового знищення.
Петро Капиця. - ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЧАРЛЬЗА ЕББОТА:
Якщо вам доводиться запитувати, ви не заслуговуєте на відповідь.
Якщо вам не подобається відповідь, не треба було й запитувати.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Й боротьба з корупцією поповнює ряди корупціонерів.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - І від солодких слів буває гірко.
Леонід БАННІК - І для сміттєзвалища не будь-яке місце підходить.
Василь МОМОТЮК - І жили в тій країні тридцять три богатирі, і кожен з них мав свою партію.
Василь ТИТЕЧКО - І земля, і робота — жіночого роду, а от урожай — чоловічого.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ми люди, що знаємо лиш землю!Вона чорна та й руки наші почорніли від неї, та проте вона свята.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Дні числить Бог, а ми маємо лиш на голові те, аби їх прожити.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля". 1902 - Панська ласка лише до порога, а там — "марш за двері".
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Світ для всіх. Для багачів і убогих.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Чоловік без землі нічого не значить.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля",1902
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
