Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Людина за своєю природою – істота суспільна.
Арістотель. - Людина людині вовк.
Плавт. - Людина міряється не з ніг до голови, а від голови до неба.
Конфуцій - Людину видає влада.
Піттак - Людям необхідна людська мораль, заснована на природі людини, на досвіді, на розумі.
К. Гельвецій.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Вище себе не підскочиш.
- Вівцю стрижуть, а друга дивиться.
- Вівця — це кожух, і свита, і губа сита.
- Від бажання приготувати плов, називати ячмінь рисом — замало.
- Від важкого гаманця морока без кінця.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Надувся, як сич на вітер.
- Надувся, як сич на дощ.
- Надувся, як сич на мороз.
- Надувся, як сич на негоду.
- Наївся, аж лоб твердий.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найбільше люди цікавляться тим, що їх абсолютно не стосується.
Джордж Бернард Шоу. - Найбільше пожвавлює розмову не розум, а взаємна довіра.
Франсуа де Лярошфуко. - Найбільше прикрашає дівчину скромність і прозора сукня.
Євген Шварц. - Найбільший дефект мовлення — брехня.
В'ячеслав Верховський. - Найбільший успіх мають банальності, викладені ледь-ледь по-іншому.
Ян Чарний.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Для того, щоб у пеклі жити, як у раю, треба бути чортом.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - До правосуддя у нас усі дороги криві.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Досить порожніх обіцянок! Обіцянки повинні бути наповнені принаймні брехнею.
Віктор ІГНАТЕНКО - Достаток є у нас, та тільки не для нас.
Анатолій СЕМЕНОВ - Екзамени за гроші здають, поки не здадуть.
Віктор ІГНАТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Вона (земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Я зрікся мрій. Поважний і спокійний,
Собі сказав: мені не треба їх.
Повинність — ось той владар добродійний,
Що збереже мене від мук і лих.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Монолог", 1903 - Не слід бажати нічого над те, що здоровий розум показує можливим до осягнення.
Іван ФРАНКО
"Сойчине крило", 1905 - З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
Олександр ОЛЕСЬ
"З журбою радість обнялась...", 1906 - Того не вернеш, що минуло,
І, поки щастя не заснуло, —
На хвилях серця, хвилях дум
Лови його недбалий шум...
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"Того не вернеш, що минуло...", 1906
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
