Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Перш ніж наказувати, навчися коритися.
СОЛОН, афінський законодавець (бл. 638-559 рр. до н. е.) - Пияцтво є вправляння в божевіллі.
Піфагор - Поважайте в іншому віру, навіть протилежну вашим переконанням.
Будда. - Погана та людина, що нiчого не знає, та й не прагне що-небудь дiзнатись. Адже у нiй об'єднались у єдине два пороки.
Абуль-Фарадж - Погані і шкідливі для себе справи — робити легко. Те ж, що добре корисно — робити вкрай важко.
Дхаммапада
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Родина — кумового наймита дитина.
- Середа — тижня нема.
- Сій жито в капелюсі, а овес — у кожусі.
- Скільки не чухай потилицю — розуму не додасться.
- Старцями не родяться, а робляться.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ревнощі, як іржа, гублять серце.
- Рівний, як струна.
- Рідка, як вода.
- Рідка, як кваша.
- Ріже, як коса.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ми хочемо бути джерелом всіх радостей або, якщо це неможливо, всіх нещасть того, кого ми любимо.
Жан де ЛАБРЮЙЄР - Ми, жінки, любимо щирих чоловіків, які говорять про нас те, що ми думаємо.
Дороті Паркер - Милосердя царів полягає в тому, щоб здійснювати правосуддя; а правосуддя цариць — у тім, щоб являти милосердя.
Марія Лещинська - Милостиня увічнює бідність.
Єва Перон - Минуле для егоїста — порожнеча, сьогодення — пустеля, майбутнє — ницість.
Софія СЕГЮР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Із дефіцитами у нас покінчено. Тепер можна купити будь-кого.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Із оголошення в лікарні: “Прийом хворих від 8–ми до 10–ти, прийом від хворих – цілодобово”.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Із прейскуранту: "Яйце виїдене. Дієтичне".
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Із усіх традицій у нас найживучіша – нетрадиційна медицина.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм.
Ліна КОСТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
І, може, недоля і лютеє горе
Пограються з човном моїм.
Євген ГРЕБІНКА
"Човен", 1833 - Тече вода в синє море
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думка" ("Тече вода в синє море..."), 1838 - Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Катерина", 1838 - У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком —
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844 - Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! злої!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
